Америка: Весілля. Частина 5. Ресторан після вінчання
Частина 4
Ми в історичному центрі міста Бетлехем, біля знаменитого Historic Hotel Bethlehem. Жодних розкішних машин, заквітчаних для наречених чи гостей. Краще усім разом пішки прогулятись містом. Попереду - вечеря в ресторані.
Historic Hotel Bethlehem у його нинішньому вигляді було закладено Charles M.Schwab у 1922 році. Проте, ця будова має значно давніші історичні корені.
Його історія пов"язана із Моравською Церквою. У 1741 році саксонський граф Цінцендорф (який переймався стражданнями біженців із Моравії) із групою гернгутерів (послідовниками гуситського руху, пов"язаного із виступами Яна Гуса у ХУ столітті, нині їх відносять до протестанського руху) заснував тут місіонерську станцію (у старі часи та територія належала одному із делаверських племен). На її базі зусиллями місіонерів розвинулась Моравська церква, котра є однією із найбільших місіонерських у світі. Члени Моравської церкви роз"їхались із релігійною місією на різні материки.
Місто Бетлехем було засновано лідерами чеських братів (інша назва членів Моравської церкви) напередодні Різдва і тому назване на честь Вифлеєма в Юдеї. Місто почало інтенсивно розвиватись і свого часу було одним із найбільших центрів металургії США. Нині місто Бетлехем віднесено (за версією одного із відомих журналів) до сотні міст комфортного проживання.
Historic Hotel Bethlehem знаходиться у Моравському Бетлехемі, його внесено до списку Національних історичних цінностей, він знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Приміщення готелю "Бетлехем" дихає історією міста. На стінах банкетної зали (саме там нерідко сім"ї випускників університету Лігай святкують завершення університету) на величезних панно розгортається вся історія міста та самого готелю. Кімнати для гостей готелю облаштовано з такою добротністю, що світ за вікном здається на диво надійним і стабільним. Для декорування використано лише натуральні, добротні матеріали. Зірки Бетлехему (символ міста) врізано у мармурові підлоги залів, у дерев"яні і металеві частини перил, сходів, ліфтів тощо. У готелі зберігається давня традиція класти у шухлядку нічого столика біля ліжка гостя Біблію. Це дійсно незвичайний готель і той, хто зупиниться у ньому зможе відчути себе трішки "в іншому світі".
Тож, звісно, як можна проїзджати такими місцями! Навіть у білій довгій сукні нареченої (а вона зумисне шилася як скромна і досить закрита) хочеться прогулятись мимо чудових старовинних будинків, спілкуватись та насолоджуватись гарною погодою.
Місто, в основному, 2-3 поверхове і це додає йому затишку. Саме такий у нас настрій сьогодні - після церковного благословення на душі світло і спокійно.
Місто лежить між горами і ми чуємося наче у їх зеленій "жменьці".
Проминули готель "Бетлехем", йдемо мимо знаних і любих нами магазинчиків, у котрих завжди продається щось дуже незвичайне і нестандартне, як і має бути у такому незвичайному місті.
Тепло згадуємо і цей магазин під назвою "Seasons". Крім того, що у ньому влаштовано все дуже сучасно та красиво, він ще й "смачний". Тут продається оливкова олія та оцет, проте не звичайні, а настояні на різноманітних травах. Тільки зайдеш, одразу починаєш куштувати, із пахучим італійським хлібом, різні їх види - чого хочеться відповідно сезону (бо ж дощ чи сніг, спека чи холодний вітер впливають на наші гастрономічні бажання).
У місті немає звичних для великих міст супермаркетів, гастрономів, фестфудів та т.п. Все це винесено за місто. А тут - історична частина міста. Тут ми відчуваємо душу старого Бетлехему.
У місті багато чудових маленьких і малесеньких ресторанчиків, кожен з яких просто унікальний. Дивуєшся, ну як можна було придумати таке їх розмаїття: у жодному з них не повторюється не те, що головна ідея, але й страви та напої, дизайн, уподобання відвідувачів, музика...
Погода така, що люди відпочивають за винесеними надвір столиками.
Вода у місті? Так, у цьому місті можна напитися просто на вулиці. Для цього є старовинні фонтани-джерельця для людей, а також окремо для песиків цих людей. У старі часи не було такого дбайливого ставлення до собак, то ж тепер доводиться виправляти - воду для собак виставляють власники ресторанів.
Влітку, коли спекотно, багато американців виставляють у себе біля будинків воду для пташок. Приємно, бачити навколо себе людей, які турбуються не лише про своїх дітей, чи родину, але й про тварин, птахів, комах (наприклад, у лісі недозволено спалювати дерева, які упали) тощо.
Ось видніється і наш ресторанчик. Він має іспанську кухню.
Наші "хлопчики" уже біля входу.
Розташовуємось за одним столом у віддаленій частині приміщення. Все тут просто і без того, що "б"є в очі". Такі особливості більшості ресторанів не лише цього міста, але й багатьох інших. Для американців головне у ресторані - кухня та гарне обслуговування. "Позолоти" та гучна музика - то більше там, де проживає пострадянська частина населення міст, переважно російськомовна, бо саме "мова міжнаціонального спілкування" та любов до помпезності нерідко об"єднує цю групу людей. Американці ж ходять до ресторанів сім"ями, часто навіть із зовсім малесенькими дітьми, щоб посидіти, відпочити, поговорити, а в кінці важкого робочого тижня ще й не готувати вечерю вдома.
Вивчаємо меню і кожен обирає, що йому любо. Жодного "усім разом".
Діти також замалку звикають до уміння обирати самостійно. Може й помиляються спочатку. Помилки також бувають корисними.
Інтер"єр ресторану досить стильний: прості дерев"яні ободи, лампочки, нефарбоване дерево та цегла...
... навіть вогнегасник є елементом інтер"єру. Ніщо тут не заховане і ніщо не є напоказ. Почуваєшся розслаблено і по-домашньому.
Зараз модно висталяти елементи старовини, але тут, у історичному Бетлехемі ці старовинні речі виглядають дуже природньо.
Навіть ЦЕ.
Зафотографуємо на згадку? Робота фотографа невдячна, бо його самого рідко можна бачити на фото. А що якщо використати дзеркало? Гарна ідея.
Бармени та офіціанти виглядають так, ніби народжені для роботи саме у цьому ресторані. І це зовсім не жарт. Коли наймають на роботу (до кафе, ресторану, магазину, банку тощо) особливу увагу звертають на стиль поведінки та манеру одягатись - чи відповідає вона філософії відповідного закладу. Один мій знайомий розповідав, що його звільнили з роботи лише через те, що він не одягався точно у тому стилі, який відповідав духу ресторану.
Зголоднілі, ми одразу взялись робити замовлення.
Вода і напої - найперше.
Поки діти раділи напоям у модних нині слоїках (скляних баночках), дорослі спішили виголосити тости.
Побажання завжди однакові: щастя-здоров"я-любові! Особливість та, що в американців вони завжди короткі та не без жартів.
Я люблю коктейлі із мартіні.
Цей епітайзер хоч і дуже традиційний, але любимий усіма...
Тепер можна й поспілкуватись із дружбою та дружкою. Адже дуже скоро усі роз"їдуться кожен до своєї праці, до свого міста. У США свято закінчується у той час, до якого йому дозволено бути. А далі - праця. Дружба є лоєром і завтра мусить бути у своєму офісі за багато годин їзди від Бетлехему.Тож кожна хвилина спілкування - дорога і приємна.
Ну а діти завжди обирають саме цю страву! Може коли підростуть обиратимуть і лабстерів?
Потрішки, що кому до вподоби. Великий вибір епітайзерів.
Побажання від мами нареченої.
Відповідь-подяка наречених.
Привітання від тата нареченого.
І від його мами. Батькам завжди хочеться щось добре сказати дітям.
Усі відпочивають і це просто чудово.
Діти вирішили пострибати під музику і спонукали до цього інших.
А дівчатка-хитруни, знають із ким танцювати: вони по черзі обирають дружбу. Він був такий люб"язний, що радо танцював із ними.
Діти раді, а це хороший показник того, що все було добре.
Вони троє знову разом, як це було впродовж чотирьох років у Лігай-університеті.
Друзі!
Настав час показати і нашого фотографа - сестичку нареченої та дружку (свідка).
А десерт? Звісно, ось він маленький сюрприз - торт із побажанням для наречених, прикрашений живими квітами.
Смачний! Морквяний! І крем у ньому як і має бути - підсолений.
Ось так це й було: спільна вечеря-відпочинок після відповідальної церемонії вінчання у церкві.
Цей чудовий букет квітів - то несподіваний подарунок нареченим від ресторану. Поєднання квітів у ньому нагадує квітучі дикі поля, на яких ростуть різні трави і квіти, серед них жодної такої, котра б не була прекрасна.
Дякуємо цьому ресторанчику за приємно проведений час вечері. Вечеря була ранньою, тож ще не темніє і можна зробити фото на згадку. Звичайно, це будуть фото про НИХ.
День завершується. Він був для усіх нас сповнений хвилювань. Місто запалює ліхтарі і проводжає нас.
Вдалині - гори. Над Північною Горою засяяла Зірка Бетлехему. Від 1937 року і до нині (за виключенням Другої Світової війни з міркувань безпеки) вона світить людям кожного дня із о пів-на- п"яту вечора до опівночі. Її видно за 32 кілометри від міста. Зірка Бетлехему є символом цього міста. І для нас, а особливо наших молодих, вона особливі і символічна.
Нехай і вам, читачу, світить зоря Добра та Щастя! Дякую, що зоставались з нами у нашій маленькій мандрівці на свято вінчання у славному місті Бетлехем.
Більше про Бетлехем читайте тут.
Продовження Частина 6. Мандрівка до West Branch Angler & Resort
Всі теми про весілля в Америці - тут