Вибори президента України - 2014, дільниця Нью-Йорк, США
Ми виїхали двома автобусами з Філаделфії до українського Консульства у Нью-Йорку. У Філаделфії одна з найбільших українських громад діаспори. Ми були засмучені тим, що людей небагато. Можна було сподіватись, що буде 6-8 автобусів. Виявилось, що багато з тих, хто прийшов, дізнались про організацію поїздки або запізно, або випадково через знайомих. Дехто з людей не знайшов свого прізвища у Державному реєстрі (як і багато хто в Україні), а процедура відновлення займала надто багато часу. Дехто устиг скористатись іншим шляхом -- ставши на тимчасовий облік у Консульстві можна було отримати право голосувати. Однак, і це потребувало часу на відсилання документів до Консульства, що для працюючих українців не є таким простим, як може здатися на перший погляд.
Отож, люди стурбовано переглядались і настрій був тривожний. Кожен був "у собі" – із своїми думами і сподіваннями.
Коли зайняли місце в автобусі, троє монашок, що були в групі, попросили дозволу помолитись: "Мир, любов, добро, благодать Бога Отця і радість Святого Духа в нас і між нами нехай буде завжди. Амінь."
Було приємно, що монашки помолились скромно і глибинно щиро, не на показ. В автобусі стало якось тепліше і люди вже не переглядались відчужено. Хтось почав співати Гімн України. Усі підхопили враз.
А тоді пісня-за-піснею... Які чудові пісні про Україну, які чудові слова:
"...Хлопці підемо, боротися будемо
За Україну, за вільнії права!"
А потім:
"...А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну гей, розвеселимо"
І зовсім суворо, як присяга звучало, коли співали:
"За Україну, за її долю,
За честь і славу, за народ!"
Біля Консульства була велика черга. Немало людей були одягнені у вишиванки, жовто-блакитний одяг, чи віночки або стрічки.
Українські волонтери із Нью-Йорка організували буфет, діти носили вздовж черги воду. Волонтери підходили до старших людей і пропонували проходити без черги, якщо важко стояти (до речі, ніхто не погодився). Тут же, люди жертвували гроші для родин загиблих на Майдані та сході України.
Панувала м'яка атмосфера єдності і взаємодопомоги. І раптом... одна жінка вигукнула: "Я бачила цього пана! Він був тут, коли голосували за Януковича! Він – з Партії Регіонів!" Люди загукали: "Ану спитайте його, чи ж вийшов він з цієї партії!" Чоловік швидко повернувся до людей спиною і зник у дверях Консульства.
Група СУМівців із Нью-Йорка організували біля Консульства концерт. Вони співали патріотичні українські пісні, і люди, що чекали своєї черги дружно підспівували. У черзі звучали українська, англійська, російська мови, але усіх єднали тривоги і надії України.
Американські полісмени, які патрулювали вулицю, підійшли ближче і весь час слухали пісні.
Біля мене стояли зовсім молоді юнак і дівчина – стильні, красиві, впевнені і дуже доброзичливі. Яка чудова молодь! Молоді люди в черзі (на відміну від багатьох старших) знали слова усіх пісень, а їхні очі світились вірою у правдивість пісенних слів і гордістю за свою країну. Україна справді має велике майбутньє з такою молоддю.
Мені пригадалось, як по закінченню наукової конференції у Москві (наша делегація представляла дитячі організації України), її керівник підійшов (поза офіційною частиною) до нас і тихо сказав: "Ваша країна може гордитись такими дітьми. Ви маєте велике майбутньє."
І тепер ці діти – в Україні, Сполучених Штатах, Європі будуватимуть демократичну і сильну Україну. Хочеться вірити, що ніхто і ніщо не буде їм зумисне перешкоджати.
Комментарии