Наименование товара: 
Возрастная категория: 

Стиль життя - це характерний зв"язок людини із суспільством, який проявляється у тому як вона спілкується з іншими, працює, будує сім"ю, розважається, одягається... Стиль життя - це "усе" і, разом з тим, певна акцентованість. Я спробую розповісти про стиль життя американців (звісно, як я його вловлюю).

Багато хто вважає, що Америка це хмаросяги, автомобілі і технології.

Це все є у Сполучених Штатах. Однак, на мій погляд, воно не є визначальним для стилю життя бальшості американців. Можливо такий образ Америки важливий для деяких молодих людей, які пов"язують свої мрії із великим містом, прогресом, високим заробітком. Також такий образ Америки схильні вибудовувати імігранти, які прагнуть заробити якомога більше грошей і зробити "прорив" на рівень більших можливостей. Так, наприкад,  один нью-йоркський таксист (імігрант із Африки) розповів, що мусить нагромадити 20 тисяч доларів, оскільки мріє відкрити у своїй країні приватну школу. Він учитель за фахом. Також немало людей, які живуть у віддалених штатах (особливо у невеликих містечках, де важко знайти роботу) мріють переміститись у велике місто (як Нью-Йорк, Чикаго, Сан-Франциско, Вашінгтон, Філаделфія тощо), де, на їх погляд, усі багаті і незалежні. 

Філаделфія

Проте, якщо говорити про стиль життя середньостатистичної американської сім"ї (до речі, річний заробіток такої сім"ї складає біля 50 тисяч доларів), то він є ближчий до сільського (далі поясню, яка специфіка американського села-suburban).

Цей будиночок на краю приватного озера побудовано для життя в природі. Це характерно для США.

Ця частина лісу належить сім"ї, яка живе у такого ж типу будинку.

Діти, машини, собаки... - радісна простота дитинства у природі. 

Дика природа поряд. Люди дбають про звірів і птахів. Так прийнято.

Виїдь ледь за місто і ти вже мало не в дикій природі. Це дорога у штаті Нью-Йорк. Хто б сказав, що цей штат, в основному, ліси та гори. Місто як краплинка у морі буяння зелені лісів.

Колорадо. Дорога до перевалу. 

Так як і всюди американці люблять рибалку. Правда, якщо риба попадається мала - її обережно випускають назад у воду. Також ніхто не ловить рибу без купівлі ліцензії. Ми спостерігали за цим рибалкою (це було у Колорадо, там гірські річки із цінною рибою): коли йому попадається велика риба, собака стрибає у бурхливу холоднючу воду, підбирає її і виносить господарю на берег. 
 

А це просто відпочинок на озері: тато з дітьми. Це типово - мати активний відпочинок у природі. Так проводити вихідні нелегко, коли ти живеш у великому місті (трафік, час, бензин і ін). Але коли ти живеш "у природі", то відразу відкривається багато можливостей для здорового способу життя і розвитку дітей. Заможніші люди та люди, що сповідують філософію активного життя живуть у маленьких містечках та передмісті. Вони не винаймають епартмент, а викуповують власний будинок. У цьому смислі, я б сказала, що американці більше селяни ніж містцяни, але селяни особливі.

Мені здається - Сполучені Штати є великим селом! Особливим селом, яке поєдує максимальну наближеність до природи із високотехнологічною діяльністю суспільства.

На цій картині із магазину амішів - життя "старої" Америки. Проте, сутнісно вона відображає і життя людей сьогодні, їх цінності і світогляд. Змінивши коника на швидкісні авто, важкі довгі сукні й циліндри на легкий і зручний сучасний одяг з технологічним оснащенням, ви побачите життя типового американського містечка сьогодні.

Запрошую глянути ближче на деякі, важливі на мій погляд, сторони життя американського суспільства, які відображають стиль життя людей.
Житло людей є тим матеріальним об"єктом, який чи не найбільш виразно і видимо відображає стильові характеристики їх життя. Адже житло влаштовується для чогось - певного способу буття сім"ї чи окремої людини. 

Тому пропоную спершу короткий огляд будинків та квартир (епартментів) американців.
Ось один з будинків у великому місті (на околиці, за 10-15 хвилин від центру). 


На фото видно передній двір - те, що "для людей": чистота ідеальна, газони завжди акуратно підстрижені, кущі і квіти доглянуті, доріжки чистесенькі. Біля вхідних дверей до різних сезонів ставлять різні прикраси - вінки, горщики з квітами, декоративні фігурки... Взимку це вінки із хвої чи вічнозеленого листя з червоними ягодами, восени до Дня подяки гарбузи, осінні квіти та листя, вінки з плодів, снопи соломи чи кукурудзи. Навесні - вінки з весняних квітів, зайчики і тп.


Біля багатших будинків дорожчі кущі та квіти - зазвичай ті, що потребують менше догляду, або догляд за ними берутьна себе спеціальні служби. Багатші люди мають можливість відпочивати не вдома, отже домашня робота не має їх обтяжувати постійно.


Це фрагмент вулиці великого міста - Філаделфії. Зелено так, що за деревами не видно будинків. Звісно, це не центр міста, але до центру звідси 15 хвилин.


За цією огорожею знаходиться задній двір будинку - майже кожен (навіть найбідніший будинок, навіть бідний епартмент) такий має. Зазвичай такий двір огороджений (тоді безпечно залишати гратись малих дітей та також собаки і коти можуть гуляти вільно). Хоча не всі огороджують задній двір. Усе залежить від нейборхуду (частини району, де сусіди подібні, часто знають одне одного, мають подібний спосіб життя та рівень достатку - ніби мікрорайон). У безпечних нейборхудах ми можемо бачити величезні задні двори, що не мають огорож - просто є умовні лінії розмежування власності.



Цей будинок дуже старий Але утримується ідеально. Задній двір у нього наче маленький парк з великими деревами. Видно в"їзд для машини, гараж у глибині.

Архітектура цього будинку типова для США - багато маленьких дашків, спереду відкритий порч (якби ганок). Старенькі часто сидять там (видно крісла) та перемовляються із сусідами. Він у незручному для сім"ї місці (мало приватності, ззаду підтискає великий будинок з епартментами для бідних), тому у таких будинках часто відкривають офіси малих бізнесів.

Це будинок біднішої сім"ї - власники таких будинків робітники, продавці, менеджери сфери послуг, водії, власники маленьких бізнесів... Тут добре видно частину заднього двору. Що зазвичай знаходиться на задньому дворі? Лавки, крісла, столи, лежаки тощо для відпочинку дітей та дорослих. Також розваги для дітей - велосипеди, скутери, м"ячі, переносні футбольні ворота, кошики для баскетболу, іграшкові будиночки, гірки тощо. Будиночки для дітей нерідко будують на великих деревах - дерев"яні і романтичні, як часто показують у фільмах.
На задньому дворі також розміщується гриль (для живого вогню чи електричний). Часто сім"я вечеряє на задньому дворі. Для цього там є стіл із кріслами та навіс від сонця чи дощу, або сітка від комарів. Зазвичай ці речі не бояться води та снігу, отже перебувають надворі постійно і не треба їх виносити чи зберігати десь узимку.
Задній двір - то територія дуже приватна. Дорослі і діти тут почуваються захищеними і водочас "у природі". І це головна перевага приватного будинку перед епартментом.


Цей будинок із гаражем (фрагмент гаража справа) повністю дерев"яний. Існують цілі мікрорайони дерев"яних будинків. Звичайно ж, і вони вписані в природу якнайкраще.Якщо сім"я має гроші - то вибирає в якому мікрорайоні жити. Найчастіше сім"ї прив"язуються до тих містечок, передмість, сіл, які маєть хороші школи. Найкращими школами є приватні. Добрими - католицькі. Але у багатьох хороших містечках є публічні школи (безкоштовні), які не гірші приватних. Так само дитячі садочки.


Навіть дах дерев"яного будинку дерев"яний - із дранки.


Цей ряд цегляних будинків знаходиться на вулиці, яка веде до елементарної (початкової школи). Позаду них задні двори дуже великі (десь 25-50 акрів), бо це містечко має багато землі. Школи розташована під грядою гір і діти мають величезні спортивні поля (що характерно для майже усіх шкіл в Сполучених Штатах).


А ось будинок ідеально вплетений у гірський пейзаж. Він невеликий, але недешевий.Таке житло цінується. Чудове місце!


Міста та передмістя, містечка та села мають багато квітучих дерев та квітів. 


Але от що є незвичним:
Люди не висаджують багато тих квітів, які потребують догляду, адже усі  (чи переважні більшість) працюють важко і часу для домашніх робіт у саду немає. Скрізь ростуть дикі квіти та трави і вони дуже прикрашають вулиці міст і містечок, створюють атмосферу свободи, розкутості, радості життя в природі.


Квіти біля старої камінної огорожі будинку у місті. Крокус.


Квіти біля тротуару у місті.


Нарцисси ростуть скрізь - у місті, парках, навіть лісах.


Фрагмент в"їзду на територію приватної школи..


Фрагмент двору приватної школи. Зліва - парк-кладовище, в глибині - шкільне містечко, які має свої вулиці і окремі будиночки для різних груп дітей. Школа приватна. Вартість навчання в групах дитсадка та початкових класах 8 000, у старших класах - 25 000 доларів. Можуть оплачувати таку школу батьки, що мають , наприклад, професії лікарів, інженерів, середній бізнес, нерідко вчителі (вони мають пільги) та ін.
Те, що на території школи є кладовище нікого не дивує, бо життя і смерть явища природні (на території є також своя церква). Діти мають навіть уроки, де їх вчать про помирання, втрати, шанування пам"яті померлих. Кладовище дуже старе. Коли я (будучи спершу враженою таким сусідством) запитала малого учня, хто похоронений на території школи, то хлопчик, здивовано глянувши на мене), відповів, "Як хто? Вчителі, які колись працювали у нашій школі. Тепер вони померли". Про це так просто і природно. Взагалі американці готові приймати життя, як складну пригоду - може трапитись у житті багато хорошого і багато поганого, але кожен має бути готовим до боротьби за краще. Такий підхід характерний і для малих дітей.


У всіх містах дуже багато квітучих дерев. Часто це магнолії (вони ростуть тут величезні!). Взагалі дерева у США є страшенно великі. Гулячи у парках ми можемо бачити дерева, щоб обійняти які треба взятись за руки трьом дорослим людям. Під такими деревами дуже затишно.


Фрагмент заднього двору.


А ось незвичайна прикраса міста - чистотіл. Часто можна бачити використання "бур"янів" для прикраси парків та будинків - лопухи, осот, деревій, та ін. Вони висаджені "по науці" - так, що коли одні рослини помирають, їм на зміну піднімаються нові (як у житті людей). Тоді клумби, сади не потребують великого догляду.


Чим багатший нейборхуд, тим більше дерев і кущів. Будинки часто зовсім заховані за деревами.


Це декоративна вишня. Нерідко можна йти кілька кілометрів вулицею міста і по обидва боки цвістиме така краса!


Біля деяких будинків росте кілька десятків кущів розкішної азалії різних сортів.


Такою трояндою прикрашені навіть ті місця у місті, де, здавалось би, рослині важко вижити. Виведені морозостійкі  сорти троянд. Вони цвітуть інколи аж до Різдва.


Ось так живе кіт американської сім"ї. Гуляє собі по травичці весь день. Правда має мати нашийник з номером телефону та дзвіночок, щоб лякати пташок (щоб він не зміг полювати на них). Так само на волі гуляють собаки. Навіть якщо огорожі немає - собаки не покидають межі своєї території ( для цього їх віддають у спеціальні школи, де їм "розповідають" про правила поведінки). Собак тримають багато сімей. Собак найчастіше вигулюють діти. Вони навіть можуть вигулювати сусідських песиків, якщо ті не мають часу (плата 5 доларів за денний вигул і діти підзаробляють, взагалі діти навіть зможних сімєй нерідко підробляють). Ніхто не соромиться ходити із торбинкою для собачих фекалій та рукавичкою - усі какашки дитина (чи дорослий) збирає в мішечок та несе додому. Якщо гуляють у парку, то там є спеціальні станції - безкоштовні мішки, рукавички, серветки та закритий смітний ящик для того, щоб усе зручно прибрати після свого улюбленця-песика.


Метеликів дуже багато різних.


Зайці та білки ходять між людьми.


Для птахів будують будиночки, часто оселяються у них білки. Також, коли жарко люди ставлять широкі посудини з водою на землю - для малих звірят (білок, зайців, бобрів, опосумів, яких багато у містах) та пташок.


А це павичі. Вони живуть у цьому дворі і нерідко сидять на гребеню даху. Будинок сіріє вдалині за деревами.

 
Гуси і качки також живуть у містах. Приємно спостерігати, як зупиняються машини, коли дорогу переходять гуси, особливо мамочки з маленькими гусенятками. Ніхто із водіїв не нервується, хоч усі спішать, але доброзичливо посміхаються. 
У містах завжди залишають маленькі острівки дикої природи (у парках, у ярах, біля озер, боліт), де, заховавшись в очерети можуть робити гнізда та виводити пташат дикі гуси, качки, чаплі тощо.

Загалом американці стараються не порушувати гармонію природи, намагаються не ламати природу, а підлаштуватись до неї, притулитись не заважаючи її красі і величі. Ось цей міст із маленького містечка, що у штаті Колорадо: він побудований, щоб велосипедисти могли проїздити під автомобільною трасою: функціонально і красиво.

А це огорожа, що нагадує огорожі у карпатських селах. Саме таке годиться для передгірських луків.


Ці дядьки робили її дуже вправно і швидко. Не було балачок чи перекурів (я дового спостерігала).


Песики мандрують із господарями дуже часто. Це теж природа.


Повернемось до будинків американців. Цей будинок має два епартменти. Епартменти у США частіше усього двоповерхові: як і у власному будинку, на першому поверсі кухня та вітальня, на другому - спальні для дітей та дорослих. Двоє дверей на фронтальній частині будинку ведуть до двох різних епартментів. Тут живуть сім"ї із меншим достатком або ж ті, хто не хоче себе обтяжувати власним будинком та доглядом за газонами і деревами. Двори тут також великі і дерев достатньо.


Це також епартменти, але їх рекомендується купувати тим, кому за 50. Цей район примикає до плази, де є усе потрібне для життя і не треба далеко їздити, щоб скупитись. Також усе в будинках влаштовано так, щоб було зручно старшим людям, якщо вони вже перестануть працювати. Хто має великі збереження чи "пенсію" може собі дозволити готуватись до старості. Старші люди можуть тут дружит сім"ями, бо усі жителі таких будинків приблизно одного віку та статусу. Поряд із будинком також великий парк. Подібні будинки утворюють містечко, в якому є спортивні майданчики, місця відпочинку, басейни.
Дуже старі люди можуть жити у побудованих для них містечках із персоналом, який в усьому їм допомагає. Там є навіть закриті вулиці: коли непогода старенькі прогулюються імітованими вулицями містечка, які насправді знаходяться у приміщенні. Вздовж таких "вулиць" є і ліхтарі, і лавочки, і кафе... Оплачують ці послуги або діти, або самі старенькі із заощаджень. Не впевнена, але здається оплата біля 2000 доларів в місяць. Є також будинки для старих людей, які набагато дорожчі. Далеко не всі можуть такими скористатись. Більшість американців бояться старості.  


Старші люди люблять проводити час у саду. Цей чоловік із дружиною садить квіти біля входу у свій двір. Це типова вулиця містечка. Багато великих дерев, місця для парковки мало, але люди тримають машини не в гаражах (у кожному будинку є хоча б один гарах, навіть у епартментах), а на вулиці, бо темп життя того вимагає. 
Звичайно, є окремі містечка для дуже багатих людей. Там величезні будинки на десятки кімнат та може бути 10-12 гаражів на різних поверхах із ліфтами. Але то не типово, а понтово. Справді багаті і культурні люди живуть на відддалені у горях, островах, у природі у багатих стильних будинках, але не потнують, а ведуть себе дуже просто, нерідко навіть продовжують працювати.
Вулиці містечок, як правило,  добре доглянуті. Старші люди, люди на інвалідних візках, батьки із дитячими візками можуть легко проїзджати всюди. Всілякий ремонт доріг здійснюється дуже швидко - за день-два можуть зняти старий та постелити новий асфальт на вуличці містечка. Тут йшов ремонт тротуару. Його здійснили за два дні, бо треба було час щоб застиг бетон.


В результаті було зроблено нові низькі бордюри для з"їзду, а також поставлено на з"їздах спеціальні "килимки", щоб не було слизько.


Працювало тут рівно стільки людей, скільки потрібно, щоб виконати роботу швидко. Без простоїв, роздумуань, відпочинку, перекурів (до речі, палити не прийнято: палять або геть опущені люди, або жінки, які гадають, ніби це стильно, понтово). 


Це також Америка. Бездомні найчастіше молоді люди.  Влітку і взимку вони сидять на "своїх" місцях. Якщо поспостерігати за ними довше, то можна побачити, як відбувається зміна: приходить інший бездомний та змінює на "посту" першого. Я запитувала американців чи легко стати бездомним? Але вони на це сміються, певно вважаючи, що є люди, які самі обирають такий шлях. Але інші кажуть: "Хто знає, який шлях пройшла ця людина" і подають 10 доларів. Або: "Якщо ти "загубився" у життя, то легше собаці знайти притулок, аніж людині". Мені здається, це - правда.


Існують притулки для бездомних людей - там можна помитися, поїсти, переночувати. Там допомагають в пошуках роботи. Не знаю наскільки ефективна така допомога. Але я бачила містечко із трейлерів, в якому жили дуже бідні і декласовані люди. Вони не можуть орендувати житло в будинку, орендують старий трейлер і так живуть. Такі трейлерні містечка довелось бачити на одному з кемпінгів у лісі. Не знаючи цього, ми замовили місце для намету у кемпінгу (нам треба було бути у тому місті, а готель був дорогим, та й ми любимо кемпінгувати). Раніше ми також ночували на кемпінгу по кілька ночей, але то були чудові кемпінги із душем, грилями, охороною, водою, навіть басейном. Але, як потім ми дізнались, хороші кемпінги - державні, на приватних же можливі всякі проблеми.
У великих містах є райони, що досить небезпечні не тільки для постійного проживання, але й навіть для зупинки машини на світлофорі. Поряд з ними закинуті бізнеси, будинки з епартментами дуже погані і майже без дворів, парковка на вулиці. 

Тут же звалище старих покинутих машин.

Тут живуть бідні люди. Квартири - двоповерхові, пару квадратных метров передней двор, такий же задній. На фото епартменти виглядають непогано. Насправді ж жити там сім"ї важко - загазована вулиця, мало зелені, дітям ніде гратись. У такого ж типу епартментах, але напівзруйнованих живуть ще бідніші люди. 


Америка - це машини. Так само як важливо мати де жити, важливо мати машину. Кожен купує, що може - хтось нову, хтось стару. Але сім"ї зазвичай мають 2-3 машини (навіть досіть бідні). Чому? Немає машини - немає роботи. Адже на роботу треба доїзджати. Транспорт дорогий та й у багатьох містах погано розвинена система громаднського транспорту. Є автобуси, електрички, метро, але не скрізь можна ними доїхати. Машина для американця - це хліб для дітей, а не розвага, чи гонор.
Машини продаются скрізь наче хліб та масло.


Це маленький приватний продаж старих машин. Ціни досить низькі. Наприклад, якщо машина коштувала 25 тисяч, то через 10 років вона вже коштує 5.
Спортивні цікаві машини у хорошому стані мають ціну 5 тисяч через більше часу, бо вони популярні. Також прості і надійні машини (наприклад, Honda Civic, Toyota Corolla) завжди приваблюють людей і їх вартість падає  повільніше. Люди знають, що можна ще довго на них їздити. Звичайно ж ціна залежить і від кілометражу.

Часто машини продаются просто на дорогих торгових плазах (де покупець багатший) і ніхто не забороняє сфотографуватись поряд.


Проблема Америки - парковки. Вони дуже дорогі. У деяких місцях можна за годину заплатити 20 доларів. Але парковки будують красиві. 
Це парковка біля зоопарку.


Це також парковка для велосипедів, які можна брати напрокат.

Америка - це водойми: озера, ріки, океани...Це озеро знаходиться серед лісів, вода у ньому лікувальна і тут сім"ї люблять прводит час з дітьми. На березі є туалет, лавки, столики, Вогонь палити не можна ніде в лісі. Але можна привозити переносний гриль та свої дрова чи вугілля. З лісу брати не можна. Порушується екосистема. Люди дотримуються законів. Також не можна пити спиртне, в  тому числі пиво. Ніхто не п"є.


Океан і затоки також улюблене місце відпочинку. Для багатших і для бідніших усі умови для відпочинку. Ціни доступні.


Океан зовсім не подібний на море. Не тільки візуально, але й якось глибинно чуттєво відчуваєш його могутність і красу. Він дуже різний. Внизу на фото океан холодний та суворий поблизу Канади.


У штаті Мейн. Вода і острови.


А тут тепло. Флоріда. У Флориді люблять жити незаможні пенсіонери (відсутній податок на нерухомість).


Американці дуже люблять проводити вихідні на пляжах. Такий пляж зранку, коли спеціальні машини його почистили та зарівняли. Увечері на ньому будуть сліди людей, але сміття не буде.


Океан біля Нью-Йорка е не дуже теплий, але американці (більшість) досить загартовані люди і купаються навіть у холодній воді. А діти - у дуже холодній, оскільки їх від народження легко одягають, малесеньких возять у магазини (там зазвичай кондиціонери добре наганяють холод) з босими ніжками, діти відвідують басейни, у яких вода холодна.... Нерідко можна бачити як учні елітних шкіл бігають з голими торсами та ногами взимку у вітряну та морозну погоду, або під холодним дощем (посміхаючись при цьому), або їдуть електричками після тренувань та чекають на станціях у футболках та спортивних шортах взимку... Майже усі діти уміють добре плавати та пірнати.
На фото - сім"я. У США живуть поряд біленькі, чорненькі, жовтенькі та червоненькі. Ніхто не дивуються шлюбам таких різних людей. Взагалі не прийнято не те, що осуджувати, а навіть виявляти здивування з цього приводу. Їм добре? Вони не порушують закон? Отже, заслуговують на повагу та доброзичливе ставлення, як і усі інші хороші люди. Так  само люди сприймають і особливості життя сексуальних меншин. Американське суспільство - це суспільство різних людей. І якщо в історії країни був період спроб зробити "плавильний котел" та уніфікувати різних, то нині ніхто нікого не збирається "переплавлювати" - цінується різне, самобутнє, особливе. Вимога лише одна - дотримуйся закону та моральних правил.


Американці на пляжах ведуть себе по-різному, але більшість стараються не лежати пасивно.


Дехто ловить рибу. Звісно, маючи ліцензію.


Ці двоє будуть сидіти на пляжних стільчиках (кожна сім"я зазвичай має переносні стільці та столи, оскільки проводиться багато фестивалів на яких треба мати свої стільці, також для концертів у парках, або для спортивних змагань тощо). Також вони мають кулер, в якому в льоду їжа та вода. Дивно, але якщо американська дитина хоче пити, то вона біжить до холодильника, в якому завжди зберігається холодна вона, Якщо там води немає, то дитина набиває воду з крану та кладе перш ніж пити на холод. Холодна вода та лід завжди використовується для дітей - охолодити їжу, прикласти до синяка, просто пожувати лід. Ну і,звичайно, морозиво, коли болить горло. Слова "застудився" американська дитина не знає, а американський лікар вважає це неграмотністю. 


От і група людей, які прийшли на пляж не лише з кулерами, але й з грилем. Зараз будуть гарячі бургери, салати, фрукти, але спиртного не буде. Будуть їсти і розмовляти, а також гратися з дітьми. Діти американцям ніколи не заважають: діти з ними в басейнах, на трейлах, у ресторанах, в магазинах... Вони - маленькі друзі дорослих людей. На них не кричать ні вдома, ні в школі (крім сімей із дуже низьким рівнем культури, частіше усього в негритянських гетто). Але діти досить послушні, розсудливі і терплячі. Також - розкуті і веселі.


Діти люблять копати пісок чи будувати палаци,


Є пляжі, що чудові для дітей. Вода розливається тонким шаром і можна походити чи повалятися у ній, як поросятко у теплій калюжці. Це і роблять діти та батьки, щоб бути разом з ними. Батьки в Америці частіше для дітей і разом з дітьми і лише зрідка над ними. Тобто батьки зазвичай не надуживають своєю владою, а є старшими авторитетними друзями своїх дітей. 
На пляжах обов"язково вживають крем, який захищає від сонця. Все більше людей використовують закриті купальники, особливо для дітей.


Так можна розслабитись. Американці можуть сідати, лягати будь-де (де не заборонено). Часто сідають на підлогу в театрі, або на платформу, в очікуванні поїзда, або на траву біля тротуару... Якщо є потреба сісти і це не протизаконно - то чому не відпочити? Немає у цьому разі думки: а що люди скажить? Люди просто не звертатимуть уваги.


Тут океан мілкіший (далеко є хвилеріз і берег пологий).


На цьому пляжі щороку збираються українці з усіх Сполученій Штатів - співають, танцюють, спілкуються...


А діти роблять отаких повітряних зміїв.


Але навіть на найкращих пляжах океан може бути дуже небезпечний. Про це попереджають написами: існують потоки, які затягують людей далеко в океан, щоб вижити треба спершу йти за потоком, а лише потім намагатись вирватись у сторону. Такі потоки затягують навіть найкращих плавців.
На тих пляжях, де дозволено купатись (наприклад у заповідниках можна бути на пляжі, але купатись не можна), сидать лайфгарди (рятувальники). Вони сидять на вишках уздовж пляжів та мають відповідне спорядження. Зазвичай це молоді хлопці і дівчата. Час-від-часу вони тренуються тут же на пляжі.


Старші люди люблять гуляти, де менше людей, де тихо і немає всіляких водних атракціонів, де діти та молодь зчиняють галас. Американські бабусі та дідусі зазвичай тримаються за руки скрізь - на відпочинку, у магазині, демонструючи цим, що разом завжди легше і що треба берегти одне одного.


Від пляжів ведуть доріжки до інших зон - прогулянкових, готельних, житлових. Ці доріжки роблять так, щоб максимально берегти природу та її мешканців (у цьому місці, наприклад живе багато орлів, лисиць, гадюк - це пляж-парк штату Нью-Джерзі). Можна пройти доріжкою до пляжу (це 5-10 хвилин), але не можна заходити за межі огорожі. Ввечері на доріжці сліди людей, а рано-вранці - лише звірів та птахів і дуже цікаво після них проходити першими.

В інших місцях є доріжки із дерева (ніколи із бетону), також обов"язково безкоштовні душові, туалети, парковки.


У місцях відпочинку  вздовж пляжів завжди є місця для велосипедів, скутерів, роликів та усіляких навіть хитромудрих видів транспорту для активного відпочинку.


І звісно скрізь чисті та просторі туалети. Завжди крім туалету для чоловіків та жінок є сімейні (вони мають простору кабінку і туди може заходити сім"я) та туалети для інвалідів.


Той, хто живе в США має бути готовий весь час бути в русі - на колесах. Американці на роботу, на відпочинок, у гості тощо їдуть власними машинами. Американці люблять великі і міцні машини - щоб було чотири ведучі колеса, простора кабіна, відкритий кузов для багато чого тощо. Маленькі азіати теж полюбляють великі машини, але частіше обирають японського виробництва. Машин так багато на дорогах, що не дивно чому діти так люблять мультики про машинки (маю на увазі знамениті Cars 1 and 2). Машини це не тільки рух, це і бензин (гроші), це і мости та платні дороги (знову гроші). Їздять усі - малі, дорослі, старі.

При їзді як правило спілкуються з іншими водіями та пішоходами (поглядами та жестами). Сигналити не прийнято. Сигналять лише у випадку необхідності, але ніколи емоційно.
Коли машини з"їзджаються зі своїх полос в одну, то пропускають одне одного без проблем, але при цьому просять чи дякують одне одному жестами.

Право пішохода - закон. Поки ноги пішохода не будуть на тротуарі, водій не буде їхати, навіть якщо у нього вже зелене світло. На торгових плазах пішоходи ходять дуже повільно, а водії на машинах просто повзуть за ними. Ніколи мені не доводилось бачити порушення права пішохода.


Оплата за проїзд по мосту чи дорозі залежіть від того, якого підпорядкування ця траса чи міст (а також від того скільки кілометрів ти їдеш нею). Міст через Делавер буде коштувати 4-5 доларів. Міст поблизу Нью-Йорка - 20.

Платну дорогу майже завжди можна обминути. Коже водій мая навігатор та обирає зручний та вигідний шлях. Платні мости обминути іноді неможливо. Якщо доводиться їздити на роботу щодня через міст, то це тягне немало грошей. Ніхто з цього приводу не нервується, бо це неминуче. Американці уміють приймати неминуче.


Часто у відпустку їдуть зі своєю "хатою".


Або човном.


На відкритих машинах спортивного типу частіше усього їздять старші люди (хто вже заробив і може тепер собі потішитись) або молоді-понтові (діти заможних батьків, які люблять похизуватись), хоч таких небагато.


Правил здебільшого дотримуються. Якось довелось спостерігати такий випадок. Їхала сімейна машина-трейлер (моторхоум). Їхала собі нешвидко. Сім"я зібралась у відпустку, а не спішила на роботу. Дорога була лісова, неширока.


Примчали два молоді хлопці на спотривних мотоциклах і як раз тут не можна було обганяти - потяглись позаду. Тут ліс, жодної поліції чи відеокамер, але вони тяглись позаду досить довго.


В"їхали в маленьке містечко і..., гляньте, тут обмеження швидкості ще більше -15 миль за годину!


Хлопці поїхали ще повільніше через усе містечко та рванули лише там, де це було вже дозволено. Така поведінка на дорогах США є типовою.

У дорозі люди втомлюються, тому скрізь є рест ерії - зони відпочинку. Там знаходяться інформаційні центри, кафе, туалети, місця, де можна поїсти свою їжу, лавки на яких можна полежати та вирівняти спину, місця для вигулу собак з усім, що для цього треба (рукавички, мішечки, ящики для сміття). 

Мапи та інформаційни довідники можна брати безкоштовно.


Американці мають багато гарних традицій і свят. Жодні з них не є для п"янства, але мають своєю основою якусь гарну ідею. Американці уміють веселитись без п"янок та гарлакань "ти-мне-друг".

Традиції виникають за чиєюсь ініціативою, а далі передаються, бережуться, збагачуються. Мають традиції уся країна, окремі штати, окремі міста та містечка, навіть нейборхуди. 


Жителі, наприклад, хотять зберегти старовинні ліхтарі у своєму містечку. Або - зберегти кінну поліцію (у ній була колись необхідність, але це так було красиво, що люди збирають гроші та утримують кількох коней, яких любить і знає усе місто).
Старый сталеварний завод стоїть без діла. Вирішили зробити музей. А ввечері його підсвічують різними кольорами так, що він приваблює туристів навіть тепер, поки музей ще не відкритий.


Інше місто має назву Бетлехем і скрізь продається зірка Бетлехему. А жителі дарують гостям зірку як сувенір.


Це майстерня-магазин: тут можна придбати чудові глиняні вироби. Власниця розповідає і показує усі етапи роботи з глиною. Вона радо говорить про усе, адже вона продовжує традицію своїх предків! На стінах висять їх фото.


А ці вироби ручної роботи - традиції іншого міста. Картини виконані із кусочків тканини. Щорічно проводяться виставки таких робіт. 


А у цьому містечку є магазин, в якому варять шоколад. Чого тільки у ньому немає!
Традиція була започаткована більше 150 років тому назад. Перед входом до магазину перша машина (котел) для виробництва шоколаду.У магазині є виставка старих фото про цю працю.


В іншому містечку зберегли старий паротяг, реставрували його та й возять дітей і дорослих.


У вагоні усе як було давно. Навіть чавунна пічка працює.


Старшим людям важно підійматися сходами, тому використовується приставний підйомник-ліфт. Цей провідник допомагає старшим пасажирам.


Поїхали! За вікнами поля та ферми.


У цих місцях - поселення амішів. Це ще одна традиція: аміші зберігають спосіб жяття своїх предків -тчуть одяг, працюють і їздять кіньми, їдять просту їжу, вирощують на полях чудові урожаї.

Це карета амішів (фото зроблене на ходу з машини).


Для безпеки на кареті усе як на машині, адже їм доводиться їздити поряд машин.


Ще одна традиція - дворові продажі (ярдсейли). Соромно викинути хорошу річ на смітник, але не соромно її віддати тому, хто її потребує за буквально символічну плату. Дітей змалку привчають берегти речі та іграшки і віддавати їх потім тим, хто потребує більше. Діти періодично приносять у школу свої іграшки та книжки і продають одне одному : щось продав і тут же в іншого щось купив, так що усі знову мають нові іграшки. А ціни - по кілька центів. Діти вчаться бути уважними до потреб інших та й цінувати працю (тобто грощі).


На ядрсейлі в кінці літа дитячі велосипеди коштують 5-10 доларів. Дитина виросла - нехай їздить інша. Якщо ви попросите, вам можуть віддати велосипед за 1 долар, або просто подарувати.


Ця дитяча коляска для двійнят продавалась за 5 доларів.


Американці шанують свої свята - День подяки, Різдво, День незалежності, Меморіл день ... У ці дні прикрашаються будинки.
До Дня подяки дім прикрашають плодами осені (особливо гарбузами) та розкішними хризонтемами висадженими у горщики. Сім"я чи родина збирається разом для святкового обіду (велика начинена індичка із соусом червоних ягід та гарбузовий суп). Обід починається молитвою "Отче наш" (усі стають довкола стола, тримаючись за руки). П"ють, як завжди дуже мало.
Різдво - свято подарунків. Навалюється ціла купа під ялинкою (Санта Клаус привозить їх вночі на олені, що зветься Рудольф). Новий рік майже не святкують.


Ялинки - прекрасні!
На ялинці (яку вирубують на фермі чи провизять з магазину) будуть прикраси, збереженні від прабабусь, нові і обов"язково зроблені самими дітьми (паперові зірочки, малюнки, ланцюжки, як це колись робили і українці).


Заглянемо в американську родину, яка зібралась на свято. Родина небагата - робітники, вчителі, студенти (вихідці із Італії та Німеччини).
Под деревом купа подарунків. Усі вже мали напої (до їжі), потім головний стіл (страви додавали й гості, щоб легше було господині), а тепер в очікуванні десерту приємна перерва з подарунками від усіх для усіх. 


На подарунку написано кому від кого. Це прочитується із жартами.


Пакет розкривається тут же і подарунком милуються при всіх. Подарунки прості, але вивчаються інтереси людини заздалегідь.


Це вчителька початкових класів з чоловіком. Чоловік любить куховарити і її. Вона товстенька, але не переживає. Тут же прикраси з упаковки одягла на себе - усім весело. Вона - красуня, бо краса це не стандарт, а індивідуальність. Може тому з теплом і любов"ю на неї дивиться її чоловік?


На цьому столику напої, що їх вживали до головного столу та заготовлені подарунки з печивом, що їх гості заберуть додому.


Стіл десертів накрито дуже просто (без гарних фужерів, посуду), бо от-от всі підуть додому і ніхто не повинен бути втомленій від прибирання. А після головного столу прибрали за 10 хвилин усі разом. Свято не повинно бути навантаженням для господині.


На піаніно наперед заготовлено ноти та слова різдвяних пісень. Хто хоче сідає грати і співати. Хто хоче! Завжди  і вдома, і в школі дорослі та діти самі вибирають, а не діють з примусу. Немає навіть слів типу: пакупаєм, смотрім, заходім. Такі радянсько-жлобські команди принизливі для людини.


Таке різдвяне печиво заберуть гості з собою.


На Меморіал день люди вивішують прапори. Проводять зустрічі з ветеранами війни. У разі якихось трагічних подій люди на будинках опускають прапори (як на фото). Кронштейн для тримання прапора має дві позиції - вгору і вниз.


Американці є патріотами своєї країни. Проте, їх патріотизм (на відміну від патріотизму "ми - найкращі", "ми - найсильніші", що має на нашій планеті місце) спрямований не на виокремлення себе серед інших, а на працю для країни. Також на допомогу людям інших країн (багато роблять для країн Африки).
Дома часто можна побачити отакі патріотичні вироби ручної роботи. Ними гордяться і бережуть.


Це - волонтер. Волонтерська праця допомагає зберігати мільйони доларів. Волонтери допомагають хворим у госпіталях, працюють у притулках для тварин, садять дерева у бідних районах, гуляють із дітьми батьків, які опустилися і не займаються дітьми, навчають дітей плавати, їдуть до країн Африки чи збврають для населення їжу, збирають одяг для дітей-сиріт в Україні тощо. Волонтери витрачають на усе свій час та свої гроші. Я знаю вчительку, котра працює щороку по 10 днів своєї відпустки у притулку для тварин. Їй усього 23 роки, але вона вже волонтерить 5 років!
Дітей ще зі школи привчають до праці для інших. Учень не може отримати документ про закінчення школи, якщо він не попрацює для людей (є  навчальний предмет що зветься "соціальна робота" - теорія та практика).
Бути волонтером - почесно. Якось я запитувала жінку, котра працює з дітьми батьків-наркоманів чому вона це робить. Вона була здивована питанням. Для неї відповідь очевидна. Взагалі американці дуже помічливі люди, доброзичливі.
Ця дівчинка - волонер у госпіталі Кеннеді. Зараз вона піде працювати. На ній форма волонтера. Вона різна для різних видів робіт.


З волонтерами-рейнджерами у національному парку Акедія.


Це також волонтери. 

Одна із чудових американських традицій - фестивалі. Яких тільки фестивалів не буває! Чудові шотландські фестивалі (національні костюми, оркестри, танці, їжа, сувеніри...)  збирають людей навіть з віддалених місць.

На українські фестивалі приїздять не лише українці, але й представники інших націй. Зазвичай готують вареники, печуть ковбасу із тушкованою кислою капустою, привозять українське пиво... і, звичайно, базар сувенірної продукції під співи та танці українських ансамблів (які створено в Америці).

Звичайно ж існує десятки (а може й сотні) інших фестивалів - індіанські, італійські, німецькі... Також фестивалі мистецькі, зимові, майстерності тощо.

А коли находить пора урожаїв, то фестивалі яблук, вишні, чорниці... Печуть традіцийні пироги з ягодами (як на фото внизу): скориночка має бути тонесенька, а всередині повно начинки. 

Фестивалі буваєть не тільки фруктові та ягідні, але йц наприклад... часникові. На такому фестивалі ми куштували часникове морозиво! Було дуже смачно і я згадала, як моя бабуся натирала скоринку свіжеспеченого хліба часником та запивала такий окраєць холодним молоком. Я все не хотіла спробувати, коли вона вмовляла. Аж тут спробувала молоко із часником. Правду казала бабуся!


Коли дозріває виноград, винарні (яких є дуже багато) проводять винні фестивалі. Вони дуже популярні. проводиться дегустація вин від різних ферм-виробників. Звісно пісні (частіше у стилі кантрі, який дуже люблять не лише статечні люди, але й молодь). На величезному полі між виноградниками та садами сидять за столиками люди (звичайно ж діти з ними, як завжди) та куштують вина, їдять їжу, яка пасує до вина та розмовляють і радіють, радіють і розмовляють.


Звичайно ж, п"яних немає. Американець п"є мало, протягом тривалого часу випиває свій напій та багато розмовляє при цьому. Є навіть термін "один дрінк", тобто один напій. У правилах для водіїв: водій може випити 1 дрінк (далі вказуються який і як це відбивається на вмісті алкоголю у крові).
1 дрінк - це або фужер вина, або малесенька чарочка міцного напою (віскі, водка, бурбон тощо), або пляшка (0,33) пива. На такому фестивалі проводять увесь день - на повітрі, під тінистими деревами із хорошими друзями.


Дещо про стиль харчування американців. Внизу на фото один з найкращих супермаркетів Америки. Чому найкращий? Може найбільший, найкрасивішого дизайну, найдорожчий ...? Ні. У ньому все є, все, що продається за цінами не вище ніж в інших супермаркетах та при цьому високої якості. Звісно не тільки продукти, але й обслуговування тут на висоті. У США намітилась гарна тенденція здорового харчування. Кілька великих супермаркетів сповідують таку філософію харчування сім"ї і відповідно мають продукти для приготування здорових страв, також уже готові (відділи кулінарії, азіатської їжі, індійської тощо). Також є відділи продуктів для тих, хто має різні види алергій чи деякі хвороби.

Люди люблять цей супермаркет і тому, що його власники віддають частину прибутку на потреби бідних людей.


До кожного свята супермаркет має відповідний підбір посуду для сервіровки столу. Цей набір налаштовує на День подяки.


Кожного дня покупцю пропонують спробувати смак нових кількох продуктів. Ми куштуємо морозиво. Сподобалось. Купимо.


До супермаркету (кращого чи гіршого) американці їздять зазвичай раз на тиждень. У п"ятницю, суботу повно людей - усі купують їжу на тиждень. Завантажують візки усім, що треба сім"ї для сніданків, вечер та щоб взяти на роботу і дітям до школи (ланч). Ланч триває недовго (30 хв. дуже рідко довше) і люди з"їдають сендвіч або щось інше  просте. Діти беруть до школи теж просту їжу.
Снідають частіше усього пластівцями із різних зерен з молоком чи соком. Обід (тобто вечеря) о 6 -ій, коли вся сім"я вдома - гарячий. Це основна їжа дня. Посля 6-8 години не їдять. батьки займається дітьми - читаюь, граються, вкладають спати. Діти о 8 в ліжку. Підніматися до школи треба о 6-7 ранку. О 8 більшість дітей у школі, а батьки на роботі чи по дорозі до неї.
Дехто думає, що американська кухня примітивна. Це далеко не так. Вона дуже багата і різноманітна. Господині вдома готують смачні страви, що є традицією не тільки різних країн світу, але й різних регіонів країни.
У п"ятницю та суботу сім"ї люблять обідати не вдома. Отже місце на парковках біля ресторанів важко знайти. У ресторанах часто бувають разом з дітьми. Ресторани є дорогі і дешеві, багато ресторанів швидкого харчування - це і мексиканські, індійські, італійські, ресторани із тридиціями кухні різних штатів, у сільському стилі і тд.
Кожен ресторан відрізняється чимось особливим. Їжа надзвичайно різноманітка і смачна.

Супи...


Салати...



Особливі страви...


Наш улюблений ресторан оцей - Тексіз роуд хауз (американці так вимовляють слово Техас). Чому? Його атмосфера і стиль відтворюють енергетику простого трудящого люду Америки, специфіку "дикого заходу". Тут офіціанти розносять їжу і весело танцюють, тут іменинника саджають у ковбойське крісло і так вітають, тут подають особливі страви - епітайзер, що зветься укус змії та знамениті американські стейки і ребра! Тут завжди повно людей і доводиться (якщо не замовив заздалегідь місце) чекати доки звільниться місце. Але чекати не менш цікаво, бо у залі чекання стоять величезні дерев"яні діжки з горіхами і, сидячи на простій дерев"яній лавці, ти можеш черпати горіхів скільки хочеш, а шкаралупи кидати під ноги. Отже підлога встелена пахучими шкірками горіхів наче килимом.
В усіх ресторанах залишки їжі гарно упаковують і забирають додому. Замовивши повну порцію ребер (вони смачні надзвичайно!), можна вдома доїдати їх ще три дні. порції у ресторанах великі. Пообідати з пивом нам вдається тут за 70 доларів, враховуючи чайові (нас троє, а чайові 20 процентів). Цей ресторан заслуговує на окремий огляд із рецептом приготування ребер.


Біля деяких ресторанів грають вуличні музиканти не гірше професіоналів. Як ця група старших людей. Ця група грає тут багато років. Музична культура американців досить висока. Не тільки їх музичні конкурси, а й буденні виконання (у ресторанах, на фестивалях, на святах вдома чи просто на вулиці) можуть бути вражаючими.


Їжа у ресторані доступна сім"ї середнього класу. Бідніші відвідують ресторани швидкого харчуваня, серед яких є також немало хороших. Також є багато ресторанів-пивоварень, де можна відпочити замовивши усього лише свіже пиво.
Із-за дешевизни їжі і низької культури харчування деяких верств населення (в основному афроамериканці) зайва вага є великою проблемою. Сім"ї, які отримують соціалку бездумно тратять їх на жирну та солодку їжу, розгодовуючи себе та своїх дітей. Вже зранку вони сидять у фастфудах та витрачають там стільки грошщей, що за них можна було б мати одну хорошу страву навіть у дорогому ресторані. Не із-за бідності ці люди товсті, а із-за відсутності волі та культури. Взагалі у чорних гето багато поганого (і наркота, і алкоголь, і небезпеки). А діти ж там також ростуть. Це велика проблема Америки. 


Американці також люблять пити вдома. Тримають вдома різні напої. Американці люблять коктейлі (нерідко міцні напої вживають лише у коктейлях), сухі вина (яких є величезний вибір з усього світу). Непогане сухе вино може кошутвати 8 -10 доларів. Звісно є вистояні й за сотні. Але прості люди купують хороші вина за ціною не вище 12-13 доларів. Це дуже доступно. У супермаркетах алкогольні напої не продаються. А у спеціалізованих магазинах є правило: не можна заходити з дітьми, треба показувати свої посвідчення особистості завжди, якого віку ти б не був.


Спеціалізований магазин алкогольних напоїв


Вибір - на усі смаки. Хочете простого самогону (тут його назва "місячне сяяння") - будь ласка, ось у баночках різних видів!


Але повернемось до їжі.
Коли немає часу чи втомлені - замовляється піца. Видів їх багато і усі смачні. Доставка коштує 2-3 долари: за 15 хвилин гаряча піца у вас на столі. Вартість 10-12 доларів. Але, якщо спортивна команда штату виграє - піца за пів-ціни!
Американці - фанати спорту!


Так, більшість американців люблять спорт - активно (самі займаються ) чи пасивно (лише вболівають за команду).
Як вдалося уряду так заохотити людей до спорту? Мені здається, що я знаю. 

Погляньте на цих діток. Дівчинці 4, хлопчику 6. Вони люблять футбол. Також вони грають у спрощений теніс (підготовка до справжнього), мінігольф, їздять на велосипедах та скутерах, катаються на гірських лижах (хлопчик з високих гір нарівні з татом) та добре плавають у воді та під водою (пірнають на дно дорослого басейну та дістають спеціальні іграшки). Вражає? Мене вражає.


Із самого малечку (садка та молодшої школи) діти починають грати у різні ігри. Не просто бігати за м"ячем, а грати за правилами. Кожного дня. А у вихідні дні - змагання. Обов"язково для кожного виду спорту красива дитяча форма - копія дорослої. Нагороди за досягнення як у дорослих. Причому, нагороджуються усі діти, а не лише переможці (знаходять для цього спосіб).
Якось я прочитала на одному із сайтів їдкий коментар "америкоси - тупіє, у них основной предмет в школе - фількультура". Так, фізкультура кожного дня! Але чи є це ознака тупості? Закінчуючи школу кожна дитина знає 30 видів спорту! Вона уміє грати у ці 30 ігор, вона може вибрати дійсно любимий вид спорту, щоб продовжити займатися ним у житті, бо випробувала себе в багатьох. Вона може грати із батьками, братами та сестрами, бо усі проходили через американську школу та вміють грати. Вона може передати це своїм дітя та мати радість грати з ними! Чи це є тупість? Радше мудрість. А читати дітей навчать ще швидше, ніж у школі без фізкультури, бо навчання проходить весело і вже у 2 класі дитина читає великі книжки. Звісно, є дорослі американці, які неграмотні. Але щодня приїздять нові і нові люди і Америка не вибирає серед них тих, хто знає науки, але бере усіх, у тому числі і бідних неграмотних людей з Африки.
Кожного дня діти старших класів бігають по досить великому колу у нейборхуді школи. В усі пори року і в усяку погоду одягнені однаково надлегко.
Після школи одразу на поля для спорту. А коли робити домашні завдання? Де брати час? Час треба спресовувати. Після дзвінка з останнього уроку діти біжать (не йдуть!) до своїх лакерів і переодягаються так швидко, що через 5 хвилин школа пуста, бо діти вже на полі чи в автобусі, що везе їх на поле. Автобуси, які подаються на парковку для перевезення дітей (додому чи для занять спортом) подаються з точністю до 2-3 хвилин і так само швидко йде загрузка та від"їзд від школи. Причому у дорогих приватних школах дисципліна та вміння цінувати час ще вищі.

Займаються спортом тільки у відповідній спорту красивій формі. Хто купує? Частково школа, частково сім"я у спеціальних магазинах екіпіровки для шкіл.


Тож на дозвіллі дитина не думає чим зайнятись - вона сама просить батьків поїхати на футбольне поле чи до басейну... А це мінігольф у містечку. Вартість входу 5 доларів. Грай хоч і цілий день.


Цей хлопчик нас усіх обіграв. Має дуже точні рухи. Не дивно - батьки купують такі іграшки які б допомагали бути спритним, пам"ятливим, швидкодійним і тп.


У сім"ї немає грошей? Можна бігати - це безкоштовно. Можна ходити до міського парку (там завжди поля для тенісу, баскетболу, волейболу, бейсболу...безкоштовні для жителів містечка) щоб пограти з дітьми. А можна поїхати до гірської річки з холоднющою водою і загартовувати дітей. Як і робить цей тато, котрий прийшов до ріки (до речі вона у центрі великого міста, хоч виглядає наче у лісі - зелено кругом) із чотирма своїми дітками.


Американське суспільство побудоване так, щоб люди хотіли працювати (або мусіли весь час "крутитись"). За житло, їжу, одяг, освіту, машину, ліки тощо доводиться платити. Житло більшість здобуває лише на старість. Машини виплачують роками. Страховки на медицину дуже багато людей просто не мають. Студенти для отримання освіти шукають меценатів, беруть позички у банку, працюють. Страховка на машину, хату тягне дуже багато. Порівняно з усіма цими страшенно великими виплатами, їжа і одяг дешеві. Дехто цьому дивується і каже, що американці дуже легко живуть - п"ють, їдять, розважаються... Це не так. Просто це - на поверхні. А те, що стоїть за цим малопомітне, а про поблеми говорити не прийнято: у кожного свої біди, тому ніхто нікому не сповідається про свої - це вважається безкультурним, це вводить іншу людину у стрес. Якось у електричці до мене підійшла жінка, що їхала з університету додому і ми почали розмовляти. Вона запитала звідки я і коли почула, що з України, то почала плакати. Вона посміхалась (так прийнято), але з її очей градом котились сльози. Чому? Вона знала, що там війна і їй було жаль. Американці дуже співчутливі люди.

Американці мусять жити у високому темпі і важко працювати. І зовсім неважливо ким ти працюєш і що робиш - усяка праця шанована. І ніхто не може сказати українським заробітчанам "Ти - нянька?", "Ти - наймит на фермі?", "Ти - підмітаєш американцям вулиці?". Американцю навіть у голову не можуть прийти подібні фрази. Де би ти не працював - це добре.

Чи поліцейським.


Чи кондитером.


Чи умієш плести на продаж отакі авоськи.


Чи розмальовувати будинки.


Чи ловити раків.


Чи збирати виноград на фермі.


Чи розвозити пошту.


Чи вчити дітей у школі.


Усяка робота в Америці не тільки почесна, а й дуже відповідальна. Працівники пошти, наприклад, не тільки кидають листи у скриньку, а й забирають зі скриньки те, що люди не можуть самі відвезти. Отже вони відповідають за чужі листи, бандеролі. А коли привозять посилки (спеціальні служби доставки), то залишають їх у дворі (господарі, як правило, на роботі), але ж вони за ці посилки відповідають. 
Учитель у школі має невисоку платню, але він працює напружено кожну хвилину. Він має забезпечитв високий результат. Це контролюється, а методи він підбирає сам і ніхто не пише "вічних"  або списаних з книжки поурочних планів, бо учитель творить урок залежно від настрою дітей, проблем, навіть погоди..
Жодний продавець не має права на поганий настрій. Він не може образити покупця підозрою. Якщо покупець приніс курточку на якій наклейка 1 долар, то продавець що на касі має так курточку й продати, бо він не може запідозрити, що покупець переклеїв ціну з іншого товару (хоч може це так і було)
Якщо хтось працює у службі ремонту даху чи зрізання дерев, то кожні пів-години усе довкола має бути прибраним так, наче тут ніхто не працює.
Працюють молоді, старі, діти, працюють інваліди.
Якось я бачила чоловіка з протезом вище коліна, який ремонтував електромережу у місті. Він був при цьому дуже жартівливим і бадьорим, хоч робота його не була легкою. Інваліди на візках працюють на касах магазинів (це робота важка, бо касир пакує всі продукти та кладе на візок покупця і має робити це швидко і весело: стоячи тільки!).
Американці роблять своє життя таким яким воно є важкою працею.

Це станція до платформ якоє є зручні під"їзди для людей з особливими потребами.


Цей молодий чоловік на візку на всьому шляху на роботу не має перешкод. Він щойно "зійшов" із поїзда та спишіть до автобусної зупинки. Їде так швидко, що я біжучи його не наздожену.


Жодне суспільство не є досконале. І демократія як форма правління теж не є такою. Існує брехня, неробство, злодійство та ін. Не все є справедливим. Так, наприклад, є сім"ї в яких ніхто не працює, але вони живуть краще ніж працюючі. Держава дає їм багато грошей на дітей. Афроамериканці зазвичай мають по 4-6 дітей, а добре освідчені білі - 1-2. Такч чином важко працюючі тримають на своїх плечах непрацюючих. Несправедливо, але так є. Люди враховують це при голосуванні. За Обаму голосувало багато людей не тільки із-за соціальних виплат чорним, але і тому, що люди знають якими страшними є наслідки рабста, отже треба дати можливість нащадкам рабів прилучатись до освіти та культури.

Саме у чорних гетто відкриваються нові коледжі і багато освідчених чорних є так само важкопрацюючими і доброзичливими людьми. Шлях американського суспільства не є легким. І те, що було позаду відгукується нині. Наприклад, усі захоплюються чудовими американськими газонами. Але вони такі, не тому що є мода. Колись у часи небезпеки люди мусіли викошувати трави навколо будинку, щоб бачити нападника-людину чи звіра. Також завжди милуються  тим. як американці прикрашають до кожного сезону двері за склом (у будинках двоє дверей: перші - цілком зі скла, другі - дерев"яні). Так, це дуже красиво виглядає - вінок за прозорим склом на гарних дверях. Але ця традиція спершу була необхідністю бачити, хто стукає у двері. Американці мали тривалу боротьбу за місце життя з дикими племенами, мали громадянську війну проти рабства, мали тривалу війну за незалежність. Багато американців мають дома зброю і добре нею володіють. Вони не хотять відмовитись від зброї (хоч у деяких штатах є заборона носити зброю), адже за цим їхня історія.

Чи є американці віруючими людьми? Вони є різними - віруючими, невіруючими, та такими, що сумніваються щодо віри. Церков багато і дуже різних. Кожен вибирає що йому підходить. Між собою церкви ніколи не конфліктують. Навпаки часто кілька зовсім різних церков проводить спільні служби та культурні заходи (фестивалі, концерти, виставки тощо). Церква ніколи не втручається в державні страви. Це є виключно поле для віри людей.


Усі кладовища доглядають спеціальні служби. 


Є багато варіантів як жити і як померти людині. Це справа її вибору. Жорстко контролюється лише одне - дотримання основних законів країни та штатів. Навіть у католицьких школах (які традиційно дають гарну освіту) релігія не насаджується. 
Церкви (секти тут також називають церквами і вони також роблять багато корисного для суспільства) допомагають не тільки своїй общині, але й місту, штату, країні. Вони прилучаються до волонтерської праці.

Не можна не сказати про американські ферми, коли хочеш показати стиль життя американців. Це і важка праця, і чудова природа. Немало людей (особлио ті, що приїхали недавно) їздять на ферми збірати овочі та фрукти. Так виходить дешевше і усе це свіжіше. Ось поле полуниць. Усі поля доглянуті ідеально. 


Чорниця досить дорога ягода (особливо корисна). А на фермі можна набрати кілька відер дешево, добре відпочити (дуже красиві плантації кущів ягоди) та наїстися досхочу. 


На цій фермі прийшла пора збору черешень.  Скрізь є вода, щоб помити руки і напитись та туалети.


На фермах амішів усе найкраще, але впіймати їх на фото важко. Чоловіки мають бороди та носять завжди такі капелюхи. Американці про них кажуть: аміші прикрашаєть усе довкола себе. Ця релігійна працьовита община заслуговує велику повагу.


Американці люблять приїздити на ферми сім"ями, бо тут діти прилучаються до праці та можуть бути серед красивої природи. На фото вгорі кардинал - пташка, що як і аміші унікає фотографування. Але на фермі її можна бачити частіше.
Кожа ферма на чомусь спеціалізується. Ферми - не просто сільські поля. На багатьох здійснюється переробка продукції - тоді вони як високотехнологічні заводи.
Нерідко ферми мають гарні магазини. Також винарні. На багатьох з них великі території укриті сонячними батареями.
Деякі мають великі території відведені для дитячих розваг - їзда верхи, доїння корів, годування курей, вівчення способу життя бджіл, лазання по мотузяних драбинах, ходіння лабіринтами із тюків соломи... Діти люблять бувати на фермах. 
А збирають овочі та фрукти собі на зиму (а не тільки для розвагу) люблять заощадливі українці та трудоголіки із Азії.

Якщо запитати, що є для американця найважливішим у його житті, то відповідь буде - сім"я, діти.


Будинок має бути такий, щоб було місце для дитячих спалень та великий двір для ігор. Машина - щоб зручно сім"єю мандрувати. Бути здоровим, щоб виховати дітей. Бути моральним, щоб подавати їм приклад. Залучати їх допомагати в праці, щоб вони не боялись життя та змогли самостійно прожити коли виростуть. Заробити побільше грошей, щоб дати дітям освіту. Прилучати їх до спорту, щоб були зайняті корисними справам, а не сідали на наркотики. Навчити цінувати друзів, щоб їх мати та не бути одинокими і тд і тп.
Діти оточені увагою і сім"ї і різних інститутів держави. Але не весь час. Чим старші вони стають, тим більше відповідають самі за багато чого. Нарешті 21 рік - вік повної самостійності (мають право пити алкоголь і самі його купувати). До того часу треба їх навчити робити правильний вибір. До речі, цікаво, що у день 21-річчя діти молоді люди вдома чи з друзями урочисто куштують вперше у житті алкоголь. Дехто напивається не маючи досвіду, але зазвичай правило 1 дрінк працює. 

Деякі люди помилково вважають, що американці дбають про своїх дітей лише до 18 років, а потім ті мають дбати про себе самі. Це неправда. Правдою є те, що батьки намагаються поступово передати дітям побільше справ, які колись робили тільки вони. Так діти-старшокласники вже їздять до школи на власній машині, влітку та вечорами працюють, самі розпоряджаються невеликими грішми, започатковують вкладання грошей, обмірковують майбутню пофесію та шлях до неї тощо. Якщо вони вчаться у коледжі, то батьки частково беруть на себе оплату. Обов"язково студент бере позичку в банку на свою відповідальність і обов"язково працює (коледж дає роботу на своїй території, щоб студент не витрачав багато часу на дорогу і не страждало навчання). Тобто дитина стає поступово все більш і більш самостійною - про це дбають батьки. Як відомо люди вчаться на помилках - своїх і чужих. Батьки дозволяють дітям помилятися. Це - спосіб навчання.

Діти американців дуже розкуті. Саме розкуті, вільні, а не розв"язні. Цьому сприяє уся система виховання, яка побудована на повазі до дитини. Дорослі розмовляють з дітьми так само ввічливо як і з дорослими. Так само їх вислуховують і не перебивають. так само радяться з ними, довіряють зробити вибір іграшки, чи одягу. Тому діти рано дорослішають і швидко стають здатними самостійно купувати, обирати, рахувати гроші, вивчати рекламу, стежити за спортом, орієнтватись по мапі тощо.
Начання у школах дуже спрямоване на підготовку до життя. Навіть у переддошкіллі. Але це тема окремого огляду.


На дитячих святах батьки як і діти одягають костюми та роблять тату - для підтримки дітей.
Внизу дорослі на святі дітей: герой "Зоряних війн", німецького фольклору та рок-зірка.


Діти можуть відчути себе у різних ролях, розмалювавши обличчя. Це допомагає їм стати більш емоційно стабільними та краще зрозуміти себе і інших. Це не просто гра.


Батьки возять дітей не тільки до Діснейворлду, але й купують у діснеєвських магазинах костюми.


Кожна дівчинка може одягнутись коли лише захоче принцесою. Навіть піти до магазину чи школи у такому платті. Це нормально, вона так відчуває себе сьогодні. Міняючи костюми і образи, вона вивчає себе і стає сильнішою.


Батьки проводить з дітьми увесь вільний від роботи час. Ось вибір каяків та каное. Влітку можна буде побачити на них сім"ї на озерах та ріках, кемпінгах. 


Дома завжди щось придумують цікаве.


На фермі.


Також на фермі із лабіринтами на кукурудзяному полі. Із загадками та кросвордами на шляху. Розгадуючи ці загадкі, діти вчаться розрізняти сліди різних тварин, вивчають географію та історію краю, дізнаються, що виробляють з кукурудзи тощо. Цей кукурудзяний лабіринт (біля Ланкастера) є найпопулярніший в усій країні. Його можна відвідувати не тільки вдень, але й ... вночі! І це дітям дуже подобається.
Я зроблю огляд про це відвідування окремо. Цей бізнес дуже незвичайний - потрібний дітям і дорослим, сповнений цікавих ідей, простий і водночас дуже технологічний. Можна повчитися, хто хоче у "тупих піндосов". 


Батьки дітям не просто купують цукерки та фаджі, а везуть до магазинів-фабрик, де можна бачити виробництво та покуштувати теплого фаджа.У сім"ях цукерки лежать на видному місці, але діти до 3-4 річного віку навчаються себе контролювати та їсті стільки скільки можна, розподіляти їх, ділитися з батьками обов"язково.
Так варить фадж. Це магазин у містечку, у якому кожен магазин є також маленькою фабрикою і музеєм водночас. Хтось демонструє ткацтво, хтось виробництво меду ... Тут завжди багато батьків з дітьми.


Зварений фадж виливають на мармуровий стіл із обмежуючими краями. Коли маса трохи остигне, її почнуть формувати, нарізати та пропонувати покуштувати покупцям, які спостерігають.

І тут є діти. Це базар старих речей, унікальних послуг та ін. у маленькому містечку. Це і розвага і заробіток. А діти допомагають, а також пропонують щось зробити за гроші - помити машину, постригти траву, пригостити лимонадом... 
Хтось із батьків дітей у такому випадку завжди поряд (фото нижче).

Поширеною є думка, що американці погано одягаються. Це не так. Вони одягаються просто, в одязі завжди повинно бути зручно. Одяг - це питання не стільки моди, скільки психології американця.
Влітку цим дівчатам зручно у м"яких легких штанах чи довгих спідницях. Чи було б їм так само зручно у міні та тублях на високих підборах?


Такий одяг на американській дівчині ви не часто побачите - вона має незручне взуття. Зазвичай навіть до плаття взувають туфлі-флет або кросівки. Мені ніколи не доводилось бачити в американських жінок покривлених пальців з деформованими суглобами на ногах.
Ця дівчина сумки має по-американськи - дві. Дивно? Для американця - ні. Є у цьому необхідність.


Кажуть законодавець мод  - Париж. Але і США пропонує немало цікаих ідей для модного сезону. Є чудові магазини модного одягу. Але найбільшою популярністю користуються ті, які пропонують одяг, що відповідає стилю життя американців - багато праці, великі відстаті, машина, високий темп...
Тому, наприклад популярний оцей магазин. Ми можемо бачити на вітрині одягнених манекенів - стиль "капуста". Весь одяг - надлегкий! Велику теплу куртку можна скласти у кишеню! Але весь одяг теплий, незважаючи на його легкість і м"якість.
Американці і дітей одягають взимку в "кілька шарів" - футболка, сорочка, жилет, куртока... Або восени просто кілька футболок.Тоді дитина може завжди зняти те, що їй заважає.


Американець прагне почуватися комфортно і не бути залежним ніде. Коли чекає автобуса на зупинці, він може сісти прямо на асфальт.  Йоли жарко, він може зняти взуття та йти містом босий. Воду він завжди має з собою. Так само як гроші, документи, кредитні карточки, ключі від машини. А якщо йде на роботу, то і ланч. Отже він має усе це десь носити? Типовий американець завжди має наплечник (рюкзак). Навіть якщо він одягнений у діловий костюм чи модне плаття. Так зручно.

Цей бездомний так само зручно одягнений. У нього може бути одяг з того ж магазину, що й у тих, хто пробігає мимо. Одяг можна купити дуже дешево на розпродажах і одяг ніколи не є об"єктом хизування. Немає потреби випендрюватся. Так роблять ущербні люди. Коли бачать на дорогих гірськолижних курортах Колорадо багатих вихідців з СРСР, розцяцькованих хутром та стразами з них  кепкують як з музейних експонатів.


На роботу у кросівках та з наплечником.


У наплечнику дитини, яка йде до школи книжок мало (все у школі), але вода, ланч із льодом, запасний одяг. Вода супроводжує американця скрізь. У дитячому ліжку є пляшка з водою (кришка на ній світиться і дитина сама може вночі пити), у школах скрізь можна напитися, крім того кожен має пляшку у своєму наплечнику, на спортивних полях - величезні контейнери з водою, щоденно на стіл перш ніж покласти їжу кладуть воду, якщо батьки забули дитина нагадає "А вода?", за святковим столом - вода...


Нафарбувати нігтики на ногах можна - це не заважає зручності. Діти люблять це робити.


Немало людей дотримуютьдся своїх національних чи релігійних традицій. Можна зустріти людей в африканскому, арабському, індійському національному одязі. Носять такий одяг просто і відкрито. Це заслуговує поваги.


Ця старша вже жінка (на фото внизу) завжди має дивну зачіску. Я її бачу щодня, коли їду на роботу. Вона себе такою бачить? Їй так хочеться? Нехай, ніхто цього не осуджує. Це її стиль.

Американське суспільство - суспільство індивідуалістів. Починаючи із садка і школи дитина не перебуває у стабільній групі - навколо неї постійно міняються діти, бо кожен іде у своєму темпі і за своїми інтересами. По між цим багато чого роблять разом, але це не є настільки стабільні багаторічні групи як в Україні, наприклад. Стабільність є в родині та колі друзів, яке формується  з дитинства. Коли дитина спілкується з різними дітьми впродовж років, вона обов"язково якнайкраще може обрати собі друга по духу та інтересах. От із них і буде її життєва стабільна гурупа. При цьом не нівелюється індивідуальність


Популярні (і серед молоді, і серед старших) ковбойські капелюхи. Також одяг.


Американець не боїться бути смішним, некрасивим. Він боїться когось образити, хвилються за дітей, боїться втратити роботу, захворіти. В усьому іншому він достатньо розкутий, щоб радіти самому та бути приємним для інших.


Американець не фотографується, щоб "виглядати красивим". Він ловить фотиком цікаві фрагменти життя та характеру.


Багатьох дувує, що американці думають про грощі. Так, без грошей немає нічого. Тому усі рахують гроші, економлять, навчають дітей цінувати гроші. Ось така іграшкова каса із паперовими грішми та монетами, кредитими карточками - домашня математика. Дітей не вчать лічити абстрактно. Дитина 6-7 рокі цілком добре орієнтується у вартості послуг, цінах на речі, співвідношенні платні батьків та можлвих витрат. Вона обов"язково має свою копилку, куди складає зароблені та подаровані (нечасто) гроші.


Ще одна річ дивує в американців - взуття молоді в холодну пору року. Навіть у час перших заморозків ви можете побачити на вулиці такі ноги. Мода? Чи загартованість? Адже діти змалку переважно босі.


Самодисципліна американців вражаюча (я не кажу про жителів районів, де переважкно живуть на соціалку). От людина вийшла із супермаркету. Уся упаковка - паперова. Тобто піде на переробку.


Дома ці паперові мішки будуть складатися в окреме місце, щоб потім здати знову у магазин. Ні, не за гроші! Просто відвезти, бо кожна така упаковка допомагає зберегти дерева.


Якщо моток туалетного паперу закінчився, то його картонна середина не викидається у сміття, а відкладається окремо - це піде на переробку. Так само сортується усе.


От ще одна зачіска. Вона типова для деяких категорій людей. Взагалі зачіски такі різноманітні, що можна було на вулиці знімати фільм про нашестя інопланетян. Дорослі і діти можуть бути зеленими чи фіолетовими, з різнокольоровими бантиками та косичками вифарбуваними у різний колір, хто що придумав, хто як собі до вподоби... Увесь спосіб життя такий, що цінується індивідуальність, вміння обирати власну стратегю, бути активним, бути хорошим громадянином тощо. А те, чи ти прийшов до школи у різних шкарпетках, чи піжамі не страшно. Навіть є дні, коли і учні и вчителі одягнені незвично. Була б внутрішня сила. Багато американців мають тату. Навіть учителі у школі.


Зайві речі американці здають у спеціальні магазини "Доброї волі", або просто скидають у такі контейнери. Ці речі скидаються випраними. Нехай будть тим, кому вони потрібні.


Американці уміють не лише співчувати та допомагати, але й дякувати. Найбільш вживане слово "дякую". Також "довольте". Дітей привчають казати "Чи не можу я мати...", замість "Дай мені..." чи "Я хочу.." У місті серед незнайомих людей за день можна отримати кілька десятків "дякую" та "прошу".

Дуже поширені листівки-подяки. Після іменин чи іншого свята гості розсилають листівки, в яких дякують. Але подяка завжди особлива, бо пишуть саме те, що було характерним для тієї ситуації, людини, подарунка... Але ніколи не пишуть: Дякую. Бажаю щастя та здоров№я. То є дуже стандартно і розраховане для усіх, але не саме для цієї конкретної людини.

Ось трохи про  стиль життя американців. Він обумовлений історією країни, географічним положенням, природними умовами, соціальною та політичною специфікою. Американці створили свій життєвий світ у відкритому до інших просторі. Це важче, ніж творити свій спосіб життя за залізною завісою. Вони це зробили. Безумовно вони дуже активні і працьовиті, навіть у дітей любимою фразою є: I did it!- Я зробив це!

А як вийшло, то їх справа. Щось добре, щось - ні. Як у житті. Вони йдуть далі. Америка - це, найперше, рух. І коли Задорнов починає свої жарти словами про тупих американців, я думаю про його безкультур"я, бо чи прожив він у маленькій американській хатинці під великими деревами хоч скільки років? Колись і Боря Мойсєєв судив строго прибалтів, поки не вивчив їх історію та культуру. Потім сказав "вибачте". Значить став сильнішим.

Американці - це коли кожен неймовірно особливий, неподібний ні на кого іншого, але разом вони створюють єдність своєї великої країни. Як на цій шкільній фотографії: окремі діти класу зображали котрусь літеру, усі разом - алфавіт. 


 У кожній хатинці живуть сім"ї, стиль життя яких витворений не тільки ними самими, а й усіма тими, хто був на цій землі до них. Живуть люди, які, як і багато інших на планеті, прагнуть миру, добробуту, щастя...

Дякую, якщо ви змогли залишитись з нами до кінця: огляд довгий і еклектичний, але коли б я усе класифікувала, то була б суха дослідницька стаття. Я ж намагалась показати фрагменти непростого, але завжди активного, життя американців.

Якщо Вам захочеться дізнатись про якісь сторони життя американців більше - пишіть.

 


Еще про Америку - по ссылке

Комментарии

Аватар пользователя таня
Шедевральний обзор! обовязково перечитаю ще разок...ще разів з 10))
Аватар пользователя Маринка В.
Очень классный обзор! Спасибо!Читать было интересно, мысли сменялись на противоположные несколько раз). Очень многое нравится и хотелось бы, чтобы так было и у нас, другое - пугает, хочется, чтобы американская модель государства не повторилась у нас со 100% точностью)). Вобщем у меня строго по менталитету - "как мед, так ложкой")). Приятно читать оттого, что чувствуется любовь и уважение к стране - спокойная такая уверенность. Интересно, что нашлось столько всего рассказать!
Аватар пользователя Наталка
Спасибо за такой интересный и содержательной обзор.
Дякую за докладний та захоплюючий огляд, ніби подорожувала з Вами:) Цікаво дізнаватися про родзинки нації від інсайдерів - це зовсім не те, що в кіно. Титанічна робота! Буду вдячна за нові дописи про будь-що: нянь, освіту (будь-яку), гуртки, спорт, сімейні традиції від народження і до старості. Натхнення Вам!
Аватар пользователя Palena
Дуже докладна та цікава розповідь! Дякую Вам за величезний об'єм роботи та за Софію, яка унаслідовала мамину працьовитість і дуже відповідальний підхід до всього, що починає робити!:-)
Спасибо огромное за такой интерессный и познавательный обзор. Нам еще очень-очень далеко, но есть к чему стремиться.
Спасибі за такий велечезний огляд, дуже цікаво було читати і розглядати фото!
Огромное Вам спасибо за такой обзор! Прочитав его,я наполовину исполнила свою мечту,с Вашей помощью, увидела Америку и попутешествовала по ней)
Спасибо за обзор! Интересный, познавательный и написан с душой. Очень хочется почитать ещё обзоры в Вашем исполении об образовании в Америке,традиции....да обо в всём)
Аватар пользователя irinak
спасибо Вам большое за такой огромный труд. Очень интересно было читать и узнавать о жизни в этой стране не из фильмов, а от человека, который там живет. Еще раз огромное спасибо.
Спасибо за обзор!! Есть вопросы: 1. Что происходит с тему, у кого нет страховки в случае экстренного обращения? 2. Это правда, что даже если тебе очень-очень плохо (кровотечение, перелом и т.д.), ты не можешь вызвать скорую, а будешь стоять в очереди в пункте оказания первой помощи? 3. Правда, что американцы практически не ходят в отпуск - максимум неделю на Рождество? Это работодатель не отпускает, так мало дает дней? Или почему так?? 4. Может ли мама\папа пойти на больничный для ухода за ребенком? 5. Если ребенок имеет талант и увлечение искусством (музыка, танцы и т.д.) - как это реализуется?? Какие у него есть возможности?? Я не имею ввиду аматорские выступления в школе и садике (понятно, что каждый ребенок талантлив и расскажет со сцены стишок и все ему похлопают). Я имею ввиду настоящее владение инструментом, или другим искусством. 6. Можно ли купить квартиру, не показывая откуда деньги (например, продать тут, а купить там)? И вообще, получение денег из-за границы (например, от аренды квартиры в Украине, или помощи родителей) - оно как-то отлеживается, наказывается??? Буду очень благодарна за ответы. Муж уговаривает меня переехать, а меня смущают некоторые вещи
1,2: Да, правда, но... Если у тебя нет страховки и твое состояние создает угрозу жизни - по закону тебе должны оказать помощь и только потом думать где взять деньги на оплату услуг (даст правительство, выплатит заболевший позже, продадут твой дом...). Если ты попадаешь в емердженси рум (как бы больница скорой помощи), естественно ты ждешь в очереди. Однако все случаи классифицируются по шкале: зеленый, желтый, красный, черный уровни опасности. Если "зеленый" (ушиб, трещина) - ты можешь ждать. Если "желтый" ( можешь сам ходить, отвечать на вопросы и пр) - тоже можешь ждать если другим нужна помощь более срочная, если "красный"(например, несколько переломов, не отвечаешь на вопросы немедленно, более 7 сек не наполняются капилляры кровью после нажима и пр) тебя возьмут раньше, если же "черный" (практически умер) - немедленно начнут попытки оживления. Вообще в США почти, на каждый вопрос невозможно ответить только "да" или "нет", так как существует множество нюансов. Американцы говорят, что только в двух случаях ты можешь быть абсолютно уверен: невозможно избежать смерти и налогов. 3. Правда. Только очень маленький отпуск оплачивается, остальное - за свой счет, по договоренности с боссом и угроза потерять работу при этом возрастает. Учителя имеют длительный отпуск. Также каждый работник имеет право на 2 оплачиваемых дня в год (!) по болезни.4.Практически нет. Доктор может дать записку работодателю о необходимости быть с ребенком, но работодатель решает. Если заболевание серьезное, то согласно федеральному закону можно взять 12 недель отпуска и работодатель обязан сохранить рабочее место. Но здесь тоже есть ряд нюансов. 5. Это будут только ваши проблемы. Все нужно будет оплачивать. Однако, все будет зависеть от ситуации (где будет учиться, как сможет выдвинуться, будет ли уровень таланта соответствовать критериям получения помощи для продолжения образования, наконец просто удачи). 6. Нет, все нужно показать и уплатить налоги ( естественно все завысит от суммы). Однако, есть исключения - например, вы пересылаете деньги из другой страны прямо в университет и др. Но американцы говорят: банки ( а значит и соответствующие службы) знают все. И еще: С государством не играй. Вы хотите переехать? Это будет новое жизненное приключение. И чтобы решиться, нужно себя спросить о цели. Мелких пугающих проблем будет всегда достаточно, но как-то люди справляются. С медицинскими проблемами тоже. Более важно иметь установку на жизнь в новой стихии, любить вызов, борьбу, готовность принимать ответственность за свою судьбу. Мне так кажется. А о медицине я напишу отдельно в одном из обзоров - о медицине "для народа". И это будет обзор оптимистичный.
Аватар пользователя Katrusya
Спасибо за обзор, было очень интересно и познавательно путешествовать с Вами, Вы проделали очень большую работу!
Аватар пользователя LIZA
Потрясающий, очень информативный, интересный и широкий обзор!Спасибо за Ваш труд!
Аватар пользователя Alena
Я дочитала до конца, несколько раз аж слезы прорывались. Боже, какая прекрасная страна, прекрасные традиции и люди!!!Я чувствую себя так, как будто живу в африканской стране третьего мира. Почему у нас не так, ведь это так здорово - любить свою страну, поддерживать традиции, гордиться футбольными командами и следовать себе, своим убеждениям! Вам огромное СПАСИБО за обзор, всегда радуюсь замечательным фотографиям.Поначалу, когда Ребенок был маленьким, даже ночами не спала - все читала ваши обзоры Америки. СПАСИБО!
Спасибо огромное Вам всем за поддержку! Она обязывает меня писать, хоть и свободного времени не так много. Америка (иногда люди, чтобы подчеркнуть уважение к своей стране, говорят Соединенные Штаты) - страна действительно необыкновенная. В ней много хорошего и много плохого, но она уникальна своим балансом жесткости, алгоритмов (законы, правила, традиции - то, что регламентирует) и творчества (свобода, индивидуализм, активность, движение, неопределенность и т.п.). Этот баланс присутствует в каждой жизненной ситуации. Freedom is not free - написано на одном из мемориалов погибшим (во всех! войнах) в Вашингтоне. В США может жить тот, кто способен принимать жизнь как Приключение, кто не боится изменений, вызовов и преодоления преград, а также, кто умеет принимать неизбежное, держать удар. Это можно почувствовать только через маленькие жизненные ситуации, в которые попадают люди. Вчера я описала одну из таких - об Америке, в которой растут огромные деревья. Самое важное в жизни человека - дети, поэтому надеюсь написать книгу о раннем развитии ребенка. Когда я постоянно жила в Украине и была членом Ученого совета по защите диссертаций, мне не раз приходилось слушать такую галиматью о методах воспитания и так часто протестовать, что не было сил бороться и захотелось просто уйти в сторону. Но ведь уйти в сторону никогда не удается полностью. Все-таки хочется, чтобы жизнь становилась лучше, эффективнее, интереснее. А кто самый незащищенный при плохом устройстве общества? Ребенок! Власть взрослых над ним огромна и зачастую опасна. Хотелось бы успеть написать для детей и их родителей. Вы можете задавать темы, которые могли бы быть освещены в такой книге. Спасибо огромное за комментарии - я их воспринимаю как живое общение. Поскольку я люблю людей вообще (удачное и не совсем человечество), вы можете представить как я люблю мудрых и заботливых мам. Спасибо! Дякую!
Аватар пользователя NEMO
Огромное спасибо за обзор! Знаю что он написан уже давно, но я люблю такие вещи читать в спокойной обстановке, чтобы обдумать каждое предложение, уловить весь смысл. Поэтом, очень часто, читаю такие темы спустя большое время после их написания) Многое, в частности обращения с детьми, взяла себе на заметку. Понимаю, что не всегда будет получаться так спокойно объяснять все ребенку, но буду к этому стремиться) Почитав и посмотрев стиль одежды американцев, сделала для себя вывод, что это примерно мой стиль жизни - люблю чтобы одежда была комфортной и доставляла радость, а не одеть туфли на шпильке потому что модно, или престижно, или кто-то решил что именно на шпильках женщина выглядит женственно, но при этом натирать ноги и идти и проклинать все на свете))) Лучше бегать в кроссовках и кедах с улыбкой на лице, чем на шпильках со злобой или перекошенным лицом)) Ну это к примеру:) И по поводу фото. Тоже мне очень близко. Так же люблю чтобы фото были жизненные, живые, а не постановочная, искусственная картинка. Спасибо, было очень интересно!
Многие, из приехавших в США начинают выискивать, что здесь "не так": почему дети в памперсах до 3 лет? почему к деловому костюму можно одеть кроссовки? почему большинство с рюкзаками? почему месячные дети с босыми ногами в супермаркетах? почему кофе носят в большых кружках-термосах? почему все улыбаются? почему на всякий вопрос ребенка взрослые отвечают "по настоящему", как взрослому? почему в магазине покупатель может на 30-долларовую вещь переклеить бирку с 1-долларовой и кассир возьмет оплату 1 доллар? почему, если вы "застряли" на кассе супермаркета никто из покупателей не возмущается? почему 50-летные одевают фату и белое платье на свадьбу? многие другие "почему". Я тоже удивлялась многому и задавала себе вопрос "почему?". Затем я себе сказала, очевидно есть причина, это должно быть обусловлено ЧЕМ-ТО. Вот я и старалась показать обусловленность многих "странностей" стилем жизни. Спасибо, NEMO.