mama-znaet.com

Ви гадаєте, я хочу розповісти про помпезне весілля у шикарному вбранні та вишуканій банкетній залі? Це ви можете побачити й самі. Не треба для цього Америки. Я ж хочу показати вам весілля, яке є радістю і щастям для наречених. 

Спершу коротка історія їхнього кохання. Імена наречених зміню.
Нареченим Бобу і Меган за п"ятдесят. У нього - четвертий шлюб, у неї - перший.

Боб - інженер за фахом, має італійські корені. Працював на заводі із хімічно небезпечними матеріалами та, як він каже, отримав "удар по легенях". Завжди носить із собою спеціальний апарат для кисневої підтримки легень. Отримує пенсію по інвалідності. Пенсія невелика, отже Боб постійно підробляє. Він їздить вулицями та вишукує серед дерев"яних речей, виставлених людьми для забирання (чи то у сміття спеціальними службами, чи кому потрібно) цінну деревину. Із кусків цінного дерева, він робить у своєму гаражі-майстерні прекрасні нові речі! Має багато хороших інструментів і чудово ними володіє. Неледачий чоловік Боб майже завжди жартує.

Другий шлюб Боба був досить тривалим. Його дружина працювала на тому ж заводі, що й він і мали вони спільну мету - побудувати екологічно чистий дім. Для цього вони відремонтували свій старий (більше 100 років) великий дім та, продавши його, купили земельний участок у сусідньому штаті поряд із заповідником. Штат Вірджінія - один із найкрасивіших і їх новий дім мав бути у казкової краси лісі. Так і сталося. Дерево для будинку було відібрано за всіма критеріями найбільш екологічно чисте. Том працював себе не шкодуючи, а він міг багато чого робити сам. Звісно для частини робіт наймалися спеціальні служби. І от дім готовий! Сучасне планування, найсучасніша техніка та комфорт у природньому середовиші! Мрія зрійснилась! 

Але, як це нерідко буває, коли мети досягнуто стає скучно і... Боб та його дружина не змогли бути разом. Дім було продано, а Боб, отримавши свою частку грошей, подався до штату Вайомінг, що на іншому кінці країни. Бідував, а потім познайомився із жінкою, з якою був деякий час разом. Жінка мала п"ятеро дітей і Боб (який не мав своїх) не міг до цього пристосуватись. Він скаржився, що уся його пенсія йде на дітей, а він мало не жебракує. Упав духом. Зрідка дзвонив старим друзям з прихованим наміром отримати пораду, пропозицію пожити у них, просто мати підтримку. Він був дуже подавленим. І раптом Боб запрошує  своїх старих друзів на... весілля!

Хто наречена? Меган із родини, предки якої прибули до США із Німеччини. Її прабабуся емігрувала до США із релігійних причин. Шлюби в родині укладали переважно із тими, хто має німецькі корені. Батько і мати Меган досить заможні люди. Вони живуть у престижному районі небідного американського містечка, мають гарний великий дім, кілька машин, бізнес.. Меган все життя працювала на швидкій допомозі. Але, в основному, як волонтер. Робота досить небезпечна - часто виїзд супроводжує поліція і небезпідставно. Але Меган говорить про свою працю з любов"ю. Вона завжди могла собі дозволити бути лише волонтером. Колись у юності вона і Боб входили до однієї дружньої компаніі. Меган завжди стежила за долею Боба хоч і продовжувала жити  у невеличкому затишному містечку над рікою Делавер.

Набережна ріки Делавер

І от: одного дня продзвенів телефон і висвітив номер Боба. Сердж підніс слухавку до вуха, очікуючи почути депресивний голос інженера, але раптом:
- Сердж, я запрошую тебе бути моїм весільним дружбою!
- ???
- Так, я одружуюсь. Я скоро приїду до Нью-Джорзі. Там буде весілля (Боб родом із цього штату).
- Хто ж наречена? 
- Меган.
- ???
- Меган! Виявляється, вона кохала мене все життя! Вона все життя чекала тільки мене! Уявляєш? Тільки мене! Все своє життя.
Так Сердж із дружиною були запрошені на це весілля. Про нього я вас і розповім. Так би мовити про весілля "із середини" події.

Меган та її батьки - члени церкви баптистів. Отже, і офіційна частина весілля, і розважальна відбувались у церкві (різних її частинах).

Церков у США багато різних. Люди, які їх відвідують почуваються членами великої родини. Вони разом проводять різні свята, турбуються про дітей та бідних, здійснюють волонтерську працю...

Незважаючи на те, що батьки Меган не бідні люди, вони віддали перевагу весіллю на "своїй" території і це обійшлося їм значно дешевше. Для прикладу ціни на весілля: плаття для нареченої - 1-2тисячі доларів (далеко не прекрасне, бо справді елегантні плаття треба шукати за ціною 5 тисяч і вище), оренда приміщення - 10-30 тисяч доларів, їжа та напої -  2-5 тисяч, а ще одяг для дружбів та дружок, музика, подарунки, подорож у медовий місяць тощо. Звісно, ціни залежать від того хто і що обирає. Так хтось хоче весілля на острові, хтось у Діснейворлді, а хтось на фермі (нині модно проводити кантрі-весілля)... У різних місцях будуть різні ціни, але тут я приводжу вартість "звичайного" - небагатого весілля простих людей, які не роблять весілля напоказ, "щоб люди говорили", а відзначають подію як радість для наречених, родини та друзів.

Отже, весілля Боба та Меган відбувалося у їхній церкві.

Дійство починається.

Наречений із дружбами та дружками вже в залі. Батько вводить наречену.

Розпочинається офіційна частина - вінчання. 

До наречених звертається мама Меган.

Люди в залі виконують пісню "Коли любов знайдено". Спів і слова були такими чудовими, що я сфотографувала частину тексту.

Мені здається, що музична культура багатьох людей у США є висока. Не раз у цьому переконувалась - як співають діти у школі, як музиканти-заробітчани, як у церкві...

У залі були малі діти, але іхто не заважав (не плакав, не розмовляв). Я звернула увагу, що в кутку приміщення у кошику було складено "тихі" торбинки для дітей. Не знаю що у них, але напевне те, чим можна гратись і що допомагає бути тихеньким. Гарна ідея.

А ось Меган і Боб.

От які мушкетери! Боб із друзями - весільними дружбами.

Наречена виглядає щасливою.

Поки гості зайняті розмовами, наречені та друзі йдуть фотографуватися на набережну ріки Делавер, яка знаходиться майже поряд цервки.

Фото на сходах.

Чудовий сонячний день для них.

Вона часто заглядає йому в очі, а він відповідає їй теплою усмішкою.

Фото на згадку.

При такому ракурсі Боб виглядає зовсім маленьким. Він і є невеликим, але на весіллі іноді був схожий  на дитину, яка нарешті отримала довго розшукувану цукерку. 

Вони майже не помічали людей довкола.

Закільцьовані.

Діти втомились. 

А в іншому залі церкви накриті столи і гості чекають. Сервіровка проста, але усі квіти - живі. Їжі достатньо. Вона зберігається у спеціальних тацях з підігрівом - кожен підходить і набирає, що йому до вподоби. Пиття - вода і соки.

Тут сидітимуть наречені.

Поки гості розважаються розмовами та їжею (алкогольних напоїв не було!), дружба готується до виступу. Його обов"язок розповісти про нареченого: коротко, але так, щоб представити його кращі сторони.

Він говорив приблизно так: Багато років тому бідний і голодний емігрант, який працював за 2 долари в годину на автозаправці, підійшов до Боба і поганою англійською попросив про допомогу. Емігрант потрапив у рабство до шахраїв - без права переміщатись, без документів (документи забрали), з проживанням мало не у підвалі... Він сказав те, що умів сказати: "Я б хотів мати друзів серед американців". Боб вийшов з машини і подав емігранту руку: "Вважай, ти його маєш. Мене звати Боб."
Того ж дня ввечерї Боб під"їхав машиною і забрав емігранта до свого дому. Цим емігрантом був я.

Дружба розповів про відкрите серце Боба, про його допомогу в усьому, про його працездатність та професійні уміння. А потім заспівав пісню про любов, яка допомагає жити.

Випадкова людина допомогла і стала другом. Нехай щастить тобі в усьому, Боб!

Як знати, можливе усе пройдене було для того щоб Боб і Меган зустрілись?

А потім був весільний торт. Невеличке весілля завершилось.

За тиждень Меган і Боб виїздили до іншого штату. Штат Вайомінг дуже далеко від штату Нью-Джерзі, отже вирішили зібратись та побачитись з друзями і рідними перед від"здом. Це вечірка у саду. На такий тип вечірки усі приходять у комфортному одязі та ведуть себе просто і по-домашньому розкуто. Спершу розмовляють.

Потім стають у коло, беруться за руки та проказують молитву (Отченаш).

Тепер їжа. Самообслуговування, як завжди. Ніхто не "увихається" та не хворіє від утоми після вечірки - усі допомагають винести стільці, покласти серветки, принести воду, викинути сміття...

Ось така їжа - салат, бургер, сосиски, кукурудза... Проста, зроблена щойно на грилі. Посуд разовий. Кожен сам викине його у спеціальний бачок.

А тепер мама Меган просить уваги. Вона щось принесла і хоче усім показати.

Це фата прабабусі, котра приплила до США на кораблі з Німеччини!

Дуже стара з ручною вишивкою та вшитими перлинками.

Мама віддає фату доньці на пам"ять і збереження.

Тепер у неї в руці... хліб! Цей кусочок прабабуся привезла із собою як шматочок батьківшини. Берегла його, як святиню.

І ще - зберігся її лист. Звісно, німецькою.

Вечірку завершено. Гості бажають Меган та Бобу щасливої дороги та роз"їзджаються.

Скоро Меган і Боб теж покинуть це містечко та поїдуть до Вайомінга (Wyoming) - незвичайного штату, у якому знаходиться знаменитий Єллоуcтоун Парк (Yellowstone National Park). Там Боб також не сидітиме склавши руки - він уже став членом громадської організації по вивченню та збереженню парку. Він вивчає геологію парку, збирає мінерали. На території парку багато термальних вод і гейзерів. Тут можна бачити, як "дихає" планета - тут найтонша земна кора.
Природа штату чудова: гори, ліси, ріки повні гарних рослин та звірів. Живуть тут бізони, олені, грізлі, вовки, лосі, кози... А чорні ведмеді підходять до туристів та просять їжу. І це, думаю, правда, оскільки 
не раз бачила на кемпінгах оголошення "Не давайте ведмедям їжу!", а у штаті Мейн нас попередили, щоб не лякались, якщо ведмідь загляне у вікно - він шукає щось смачненьке (не нас).
Боб та Меган запрошують влітку до себе у Вайомінг. Було б дуже цікаво проїхати машиною через всю країну: від океану до океану!

Ми їдемо додому з "вечірки у саду".
Прощай Делавер!

До побачення Меган і Боб!

Будьте щасливі разом! На прощання Боб шепче мені: " А правда, ВОНА - КРАСУНЯ? І вона... КОХАЛА МЕНЕ УСЕ СВОЄ ЖИТТЯ"

Ось таким було весілля, на яке ми заглянули.
Це весілля було не напоказ, а для радості Меган і Боба. А якщо хтось скаже, що незвично бачити зрілого віку наречену в білому платті та фаті, а нареченого із кисневим апаратом на боці, то на це можна відповісти: у кожному віці людина хоче бути щасливою і хоче, щоб її хтось любив. Тоді і світ видається не таким шаленим. 

Дякую, що залишались з нами у цьому огляді про прагнення любові.
 

Предлагаем Вам вместе с нами познакомиться с Америкой. Мы расскажем об особенностях жизни в этой стране, об американских традициях, о буднях и праздниках. На нашем сайте Вы сможете прочитать и увидеть то, чего не показывают на телевидении и не пишут в прессе. Перед Вами Америка, какая она есть: в деталях и тонкостях…
Обзоры по ссылке