mama-znaet.com

Усім відома українська народна казка про рукавичку. Та не усі знають, як її продовжив Іван Малкович у книжці "Різдвяна рукавичка". Напередодні новорічних та Різдвяних свят я дістаю цю книжку і діти знову радо занурюються у веселі та, повні жартівливих деталей, пригоди звірят. Хочу привернути і вашу увагу до цієї чудової книжки видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА".

У багатьох сім"ях є хороша традиція - дарувати до свят та всіляких гарних подій дітям книжки. Вибрати книжку для дитини не так легко, як може здатися на перший погляд. Коли ми даруємо книжку, то насправді приходять до дитини її автор та художник. А чи хочемо ми мати вдома неприємних гостей? Та ще допустити їх до любої дитини? Отож маємо дбати про те, щоб книжку підготували саме ті автори, яких "можна запросити до хати", тобто яким можна довірити вплив на дитину. Серед чисельної книжкової продукції я завжди шукаю тільки найкращу. 

Однією із таких чудових книжок є "Різдвяна рукавичка". 

Коли я придбала цю книжку (для мене видвництво І.Малковича було і залишається найкращим), то мала деякі сумніви про доцільність внесення змін у народну казку. Адже те, що є народним і, отже, ввібрало мудрість багатьох-багатьох поколінь, є найкращим. І раптом... перероблено І.Малковичем! 
Проте, коли я почала читати казку дітям, то переконалася, що діти її полюбили саме завдяки внесеним змінам, осучасненню казки і її наближенню до буденного світу дитини. 

Ілюстрації художника дуже характерні (прошу читати слово із наголосом на другу літеру "а"). Саме отакий українськи дядько (або вуйко) міг піти перед Різдвом до лісу по ялинку. Трішки втомлений працею, трішки сумний життям, але отакий добрий і дбайливий. А якого веселого і доглянутого песика має! І песик, видно, любить його. А яких людей люблять тварини? 

Спершу я сама читала дітям сказку. Оскільки у тексті слова досить прості, а діалоги повторюються, то деякі фрагменти я пропонувала читати дітям самим (4 роки). Пізніше, я все збільшувала куски текстів, які читали діти. Але все одно, то були лише "вкраплення" у казку (щоб не було втоми і не сприймалось дітьми як рутинна праця, а не радість читання). Читати було легко і весело, оскільки малюнки чудові, шрифт чіткий, папір гарний. Перериваючи читання, ми обговорювали деталі: чому у зайчика перев"язана лапка? І санки зламані! Що трапилось із ним? Діти проймалися подіями книжки і звірята ставали ріднішими і ближчими. Вони знову хотіли про них читати.

З малюнків можна бачити, що буде далі. Дуже цікаво дітям розглядати наступного введеного в казку персонажа. Він ще "не тут", але вже "є". Просто тобі житейська філософія, передбачення, ймовірнісний характер подій... Розгортай за малюнками розмову як хочеш! І діти це дуже любили! 

У казці немає сумних звірів. Навіть оцей бідний мерзлий вовк, який напевно ж просидів біля ополонки      
довгенько, веселий і оптимістичний. Ще й на ковзанах! Такі здавна прилаштовували до ніг хлопчики , коли йшли на сільський ставок.

Різдво наближається! Побачили звірята, як діти щедрують і вирішили самі піти до дідуся, який загубив рукавичку, та подякувати йому за свою хатку. Звісно, із звіздою.

А листа дідусеві усі разом писали. Ох і насміялись діти з того листа! Зайчик робив такі "чудові" помилки! Смішні і дуже відповідні характеристикам лісових звірят. 
Коли в наступні роки (дітям було вже 5-7) діти почали писати курсивом і, звісно, помилялися, вони любили знову і знову читати зайчикового листа. Сміялися і веселилися. Зайчик був їм близьким. 

Ось цей чудовий лист:

По дорозі зустріли дітей-колядників.

Пригощали усіх після щедрівок. І тут не обійшлось без смішного, хитрого та... повчального. 

Я давала можливість дітям обговорювати деталі, які їх зацікавили у книжці і від того мала чималий виграш - діти засвоювали нові слова, вчились зв"язно висловлювати свою думку, висувати гіпотези, аргументувати, робити висновки. Ця книжка стала дійсно навчальною і розвиваючою. 

Ця мишка така маленька, що їй важко було йти по глибокому снігу. То ж вона їхали верхи на мішку із дідусевими гостинцями. І на вовкові. 

Також ми вивчили чудові, і найбільш часто виконувані, щедрівки. 

Оця сторінка дуже зацікавила дітей: де чий слід? А чи зможуть визначити це мама і тато? Загадка на спостережливість. 

Казка має гарний щасливий кінець - звірята отримали свій теплий дім. А діти цього Різдва вже з радістю прочитували всю казку самі. 
Я ніколи не вчу дітей читати за "методиками", чи тільки за "Букварем". Я вчу читати "за дитиною" - виходячи з її інтересів, особливостей пам"ті і уваги, настрою і самопочуття... Всяка методика пишеться для абстрактної дитини, але ваша дитина, конкретна, завжди інакша. Дотримуючись таких поглядів у роботі з дітьми, я завжди шукаю навчальний матеріал, який би допоміг дитині якнайкраще.  Ця книжка мені дуже допомогла. Я була рада, що "запросила" таких чудових авторів побути з дітьми. Ми усі мали від того багато радості. 
Бажаю і вам гарних книжок!

Мудрих книжок, які стануть для дітей друзями і учителями. 
Дякую за інтерес до теми! Гарних свят Вам і подарунків!